Вільне життя

Хто платить, той і музику замовляє?

ПРО ЗАГРОЗУ, ЩО НАВИСЛА НАД КОРОПЕЦЬКОЮ ТА КОШЛЯКІВСЬКОЮ МУЗИЧНИМИ ШКОЛАМИ, МЕНІ ПОВІДОМИВ ГОЛОВНИЙ СПЕЦІАЛІСТ УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРИ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ВАСИЛЬ КОВАЛЬ. ВІН РОЗПОВІВ, ЩО ДИРЕКЦІЮ ТА ПРАЦІВНИКІВ ЦИХ ЗАКЛАДІВ ПОПЕРЕДИЛИ ПРО МОЖЛИВЕ ВИВІЛЬНЕННЯ У ЗВ’ЯЗКУ ІЗ БРАКОМ ФІНАНСУВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ. ПРО ЦЕ У СВОЇХ РОЗПОРЯДЖЕННЯХ ЇМ ПОВІДОМИЛО КЕРІВНИЦТВО КОРОПЕЦЬКОЇ І СКОРИКІВСЬКОЇ ГРОМАД.

За «чужих» учнів — поверніть гроші

«Внаслідок територіальної реформи школи переходять на утримання громад. Власником і засновником стає громада, вона повинна виділяти кошти на фінансування закладів. На жаль, ми неодноразово стикаємося з проблемою нестачі грошей на утримання музичних шкіл, — розповів Василь Коваль. — Такі проблеми вже були, але нам спільно з обласною державною адміністрацією і облрадою вдалося дійти взаєморозуміння і безболісно їх розв’язати. Тепер намагаємося вирішити негаразди у Кошляках і Коропці».

Питання обговорили на колегії управління культури, чиновникам дуже хотілося би досягнути взаєморозуміння із головами громад, адже інші громади знайшли можливість утримувати заклади такого типу. Та наразі, за словами головного спеціаліста управління культури, немає певності, що у новому навчальному році учні зможуть продовжити заняття у музичних школах. Подробиці ситуації я спробувала з’ясувати у керівництва громад.

Голова Коропецької об’єднаної територіальної громади Володимир Мельник запевнив, що жодних проблем із функціонуванням музичної школи немає. Заклад ніхто не закриває, йдеться лише про вивільнення одного-двох працівників. Окрім цього, Володимир Іванович акцентував на потребі використання міжбюджетного трансферту. Тобто, як він пояснив, громаді належить отримувати кошти за навчання 30 дітей із сусідньої Вістрі, які є вихованцями Коропецької музичної школи. Задля вирішення цього питання Володимир Іванович звертатиметься до районної ради.

Він розповів, що за дванадцять місяців сільрада Вістрі повинна повернути Коропецькій громаді за навчання школярів 311 тисяч гривень. Загалом на утримання музичної школи в рік треба 1 млн 600 тис. грн.

«Зарплату вчителі отримують з місцевого бюджету, та забезпечити всі потреби школи у нас немає змоги. У громаді нема виробництва. Тому хочемо, щоб кошти за навчання учнів із Вістрі нам повертали, — каже Володимир Мельник. — Ще раз наголошу: про закриття музичної школи мови немає, лише про можливість вивільнення. Зокрема, у колективі є техпрацівники, котрих можна скоротити».

Дещо інше бачення конфліктної ситуації у директора Коропецької музичної школи Петра Садівського. Він розповів, що був шокований розпорядженням очільника громади.

«Ми не знаємо, із чим нам, вісімнадцятьом працівникам, доведеться зіткнутися у новому навчальному році. Але розпорядження вже отримали. Голова пояснює, що таким чином нас тільки попередили про зміни. Та, очевидно, вже щось затівається, — пояснює Петро Степанович. — У документі вказано, що у зв’язку з нестачею коштів викладачів попереджують про можливе вивільнення або переведення на інші вакантні місця. Хоча реалізувати останній варіант нереально. У селищі є лише бібліотека та будинок культури, тож працевлаштувати працівників школи за спеціальністю неможливо. Це абсурд».

Окрім дорослих, яким загрожує безробіття, за майбутнє хвилюються і підопічні школи. Сьогодні у закладі навчається 120 вихованців. Школа із майже сорокарічною історією є однією із найкращих в області, її учні — активні учасники і переможці обласних та всеукраїнських конкурсів. Та після закриття школи про розвиток творчих здібностей дітям доведеться забути. Бо доїжджати у Монастириську кілька разів на тиждень, погодьтеся, нелегко.

«Цього навчального року голова просить мене не набирати школярів з інших громад, мовляв, мусить бути налагоджена оплата за них. Але як я як учитель можу відмовити дитині у бажанні навчатися, розвиватися? Тому запевнив Володимира Мельника, що не відмовлятиму вихованцям. Тим паче, українські діти мають конституційне право на здобуття освіти», — підкреслює Петро Садівський.

Болить серце у директора і за триповерхове приміщення, якого домігся для музичної школи, коли був депутатом районної ради. Аби довести до ладу колишню напівзруйновану колгоспну будівлю, Петро Степанович неодноразово випрошував у чиновників кошти: зробив у ній капітальний ремонт, провів газ та воду, облаштував туалети, довів до ладу проектну документацію. Тепер же голова, за словами директора, має на меті розмістити там апарат громади.

Якщо працювати, то без сумісників

У розмові Петро Степанович не приховує розпачу. Пропрацювавши на посаді директора три десятиліття, не очікував такого неприємного сюрпризу на порозі досягнення пенсійного віку. Не може не краяти йому серце і те, що з кожним роком культура у селищі занепадає. Досі діють джаз-ансамбль «Діксіленд» та народний аматорський духовий оркестр, та оплачувана зайнятість у них — лише на 0,25 ставки. Тільки стараннями ентузіастів збереглися вчительський народний ансамбль «Веселка Дністрова», зразковий танцювальний ансамбль «Коропчанка». Без фінансування канув у минуле народний хор «Козацька слава». Невже така ж безрадісна доля чекає і на музичну школу?

Складна ситуація і у Кошляківській музичній школі. Директорці закладу Оксані Йосик повідомили: якщо у вересні колектив не набере 52 учні, то, можливо, йтиметься про закриття закладу. Оксана Євгенівна пояснює: оскільки в громаді нема опорної школи, то і філіалу музичної зробити не вдасться. Якщо школу закриють, розвивати таланти сільським дітям буде ніде.

«Наші вихованці — надзвичайно обдаровані, із задоволенням виступають на сцені. Влітку діти взяли участь у фестивалі «Дзвони Лемківщини», щедрими аплодисментами учням дякували і на дійстві, приуроченому до Дня Незалежності України. Музична школа, без сумніву, є важливою частиною їхнього життя», — розповідає пані Оксана.

Водночас керівництво громади, зауважує Оксана Євгенівна, зацікавлене у функціонуванні закладу, але так, як і їхні колеги у Коропці, проти навчання школярів з інших громад. Адже за цих дітей Скориківська громада не отримує коштів.

«Торік заклад відвідувало чотирнадцять учнів з інших громад. Стільки ж місцевих діток набрати нам буде складно. Маємо час до середини вересня», — зітхає Оксана Йосик.

Окрім цього, директорці повідомили, що з початку навчального року, знову ж таки через нестачу грошей, треба попрощатися із педагогами-сумісниками. Їх у колективі троє. Окрім них, разом із очільницею школи, є ще шестеро штатників. Без сумісників, зазначає Оксана Євгенівна, доводитиметься скрутно.

«До слова, знайти вчителя для сільської музичної школи складно. Зараз маю клопіт із пошуком піаніста. Раніше педагог працював у нас сумісником. Я уже надсилала замовлення в музичне училище, але охочих працювати у Кошляках не знайшлося», — каже Оксана Йосик.

Не менше хвилює колектив і невизначеність із «домівкою» музичної школи. Торік педагогів і учнів виселили із «рідного» приміщення у будівлю, де розміщуються загальноосвітня школа і дитячий садок. Причина переїзду — нестача фінансування на утримання споруди. Скільки зусиль тоді вартувало вчителям винести на другий поверх вісім фортепіано. Доходило до того, що просили допомоги у чуйних перехожих. На новому місці і діти, і працівники почуваються гостями. Окрім цього, Оксана Євгенівна заразом змушена пильнувати за старим приміщенням — наглядати, чи цілі вікна, обкошувати клумби тощо. І ось тепер школу можуть узагалі закрити.

За коментарем щодо перспектив закладу я звернулася до начальника відділу культури, туризму, молоді, спорту та з питань соціального обслуговування Скориківської об’єднаної територіальної громади Михайла Шевчука. Його моє зацікавлення долею школи роздратувало. Не добираючи слів, зауважив, що керівництво громади і руками, й ногами за те, аби школа продовжувала діяти. Питання про закриття чи навіть тимчасове припинення діяльності закладу ніхто не порушує. А от колектив перед початком відпустки попередили згідно з чинним законодавством. До того ж, за словами Михайла Олександровича, доводили до відома лише сумісників. Якщо ж вони збережуть зайнятість, їх не звільнятимуть. Наразі говорити, чи втратить хтось із педагогів роботу, рано, бо кількість учнів стане відома лише після 15 вересня.

Не повідомив Михайло Шевчук й того, чи матимуть змогу відвідувати школу діти з інших громад, зауваживши, що це питання — у компетенції голови громади, а також заступника очільника Підволочиської РДА з гуманітарних питань Назара Білика.

Зрозуміти чиновників не так важко — людям важко пристосуватися до нових посадових обов’язків, вони звикають до змін на селі й нелегкого процесу децентралізації. І самі ж упевнено стверджують: закрити будь-який заклад легше, ніж згодом його відновити, тому докладають зусиль, щоб таких сумних подій не траплялося. Та наскільки вистачить цих намагань, не знає ніхто. Тому у душі місцевих мешканців закрадається страх. Людям боязко, щоб через масштабне колесо реформи у малих населених пунктах не закрили тих закладів, які дають їм життя і впевненість у майбутньому: лікарень, садочків, музичних шкіл.

Фото з вільних джерел

Loading...

Про автора

Мар’яна Бобрівець

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини