МЕНІ ЗНОВУ ПОЩАСТИЛО ПОЗНАЙОМИТИСЯ З ДУЖЕ ПРАЦЬОВИТИМ І ВІДДАНИМ СВОЇЙ СПРАВІ ВОЛОНТЕРОМ З ТЕРНОПОЛЯ. І ЦЕ ПЕТРО ГУРНЯК. НА ПЕРШИЙ ПОГЛЯД, ЗВИЧАЙНА СКРОМНА ЛЮДИНА, ЯКИХ БАГАТО. АЛЕ, ПОСПІЛКУВАВШИСЬ, СТАЄ ЗРОЗУМІЛО, ЩО В ЦЬОМУ ХУДОРЛЯВОМУ, НЕВИСОКОМУ ЧОЛОВІКОВІ Б’ЄТЬСЯ ВЕЛИКЕ СЕРЦЕ, НАПОВНЕНЕ ДОБРОМ, ЩЕДРІСТЮ, НЕБАЙДУЖІСТЮ, ТУРБОТОЮ ПРО БЛИЖНЬОГО. ВІН ПРЕ–КРАСНИЙ БАТЬКО ТРЬОХ ЧУДОВИХ ДІТЕЙ, ЛЮБЛЯЧИЙ ЧОЛОВІК, ЧУЙНИЙ ДІДУСЬ.
Родина в житті кожного з нас є тим джерелом, з якого витікають чисті помисли, в якому формуються духовно багаті люди, на яких у житті можна покластися, які самі першими прийдуть на допомогу. Таким виховали батьки свого старшого сина Віктора Гурняка, в минулому пластуна, який жив за законом «Любити Бога й Україну». Юнак одним із перших пішов на Майдан відстоювати незалежність України. Він не розлучався з фотоапаратом, зробив багато цікавих світлин, був поранений, але з лікарні зі зрозумілих причин утік. Підлікувавшись, Віктор продовжує свою діяльність уже як волонтер, а згодом — боєць добровольчого батальйону «Айдар». Разом із батьком вони перевозили на передову автомобілі, домовлялися з волонтерами із країн Європи про каски, бронежилети, оптику.
Так уже сталося, що Віктор загинув неподалік Лисичанська в селі Сміле, рятуючи своїх товаришів. Друзі кажуть, що хлопець дуже спішив жити, хотів усе встигнути, за все брався власноруч. Проживши коротке життя, він устиг одружитися, стати батьком, зробити безліч дуже цінних світлин як з Майдану, так і з передової. Звичайно, такого сильного духом чоловіка могли виховати люди з великим серцем та щедрою душею.
Нині батько Віктора продовжує справу сина, займаючись волонтерською діяльністю. Як би не боліло батьківське серце (таку рану загоїти не можна), пан Петро вже кілька років поспіль співпрацює з лисичанськими волонтерами Юрієм Шибковим та Вікторією Фетисовою, передаючи на передові позиції перев’язувальний матеріал, індивідуальні медичні пакети, одяг, продукти харчування. Неодноразово допомагав Лисичанському навчально-виховному комбінату «Гарант» дитячим одягом, шкільним приладдям.
На всіх напрямках бойових дій — Маріуполь, Красногорівка, Кримське — отримують волонтерську допомогу бійці. Підтримує зв’язки Петро Гурняк із волонтерами Василем Коньком із Тернополя, Іриною Каптур із Полтави, Едуардом Кулиничем з Краматорська, Марією Подибайло з Маріуполя, Сергієм Скалою, Степаном Гутором зі Львівщини, Мілою Вербицькою з Братислави, котра передала 37 тонн перев’язувальних матеріалів, які відправлено у госпіталі різних міст України та на передові позиції. Багато корисних справ робить громадянська організація «Єдина родина Тернопільщини», до складу якої і входить сім’я Петра Гурняка.
Діяльність пана Петра не залишилася непоміченою. До Дня Незалежності України він отримав відзнаку Президента України «За гуманітарну участь в антитерористичній операції», а раніше був нагороджений медаллю «За службу Україні». Хоча про свої нагороди волонтер говорить неохоче, каже: якби кожен робив хоч трохи для країни, робив чесно, війни не було б.
У Лисичанську ми готуємося провести виставку фоторобіт Віктора Гурняка, на яку запросили його батька. Хочемо, щоб лисичанці знали про тих героїв, які виборювали нам свободу, не шкодуючи власного життя. Низько вклоняємось родині Гурняків за не–втомну працю, за активну життєву позицію, за небайдужість до долі України. Хай Бог дає Вам міцне здоров’я, сили й натхнення, а всім нам посилає мир.
Віра УСЦОВА, волонтер.
м. Лисичанськ Луганської області.
На фото: Петро ГУРНЯК (зліва) з лисичанським волонтером Юрієм ШИБКОВИМ; Віктор ГУРНЯК на передовій.