ЩЕ КІЛЬКА ТИЖНІВ ТОМУ ВАШЕ ЧАДО З РАДІСТЮ ПРИМІРЯЛО ШКІЛЬНУ ФОРМУ Й ПРИСКІПЛИВО ВИБИРАЛО ПЕНАЛ ДЛЯ НОВЕНЬКИХ РУЧОК І ОЛІВЦІВ. А СЬОГОДНІ ДОНЬКА ЧИ СИН ПРОСЯТЬ ДОЗВОЛУ ВЗЯТИ НА УРОКИ СВОГО УЛЮБЛЕНОГО ВЕДМЕДИКА І НАРІКАЮТЬ НА ВТОМУ. ЩО ЦЕ? НЕВЖЕ ДИТИНА НЕ ГОТОВА ДО ШКОЛИ? І ЯК БУТИ В ТАКІЙ СИТУАЦІЇ БАТЬКАМ? ПРО АДАПТАЦІЮ ПЕРШОКЛАСНИКІВ РОЗМОВЛЯЄМО З ПРАКТИЧНИМ ПСИХОЛОГОМ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ І—ІІІ СТУПЕНІВ №16 ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ЛЕВИЦЬКОГО ТЕТЯНОЮ ІВАНЮК.
Температура… від школи
Чи може син або донька поповнити ряди учнів, батькам треба обдумати наперед, зазначає Тетяна Михайлівна. Готовність дитини до школи складається з кількох компонентів. Насамперед це фізіологічна готовність, що характеризується станом здоров’я дитини, відсутністю хронічних захворювань, які можуть стати перешкодою для початку навчання в шість років. Якщо дошкільня має певні проблеми, то краще почекати, аби дитина зміцніла фізично. Не менш важлива й інтелектуальна готовність. Необхідно проаналізувати, наскільки в дитини сформоване мислення, розвинена мова, чи може вона добре сприймати матеріал.
Не слід забувати і про мотивацію доньки чи сина. Спеціалісти розрізняють внутрішню (бажання дитини йти до школи, здобувати знання) і зовнішню мотивацію (зацікавленість у тому, щоб придбати новий портфель, зошити, зав’язати білі бантики на святкову лінійку тощо). Однак саме остання є найменш суттєвою зі всіх вищезазначених компонентів.
Проте, навіть якщо дитина приступила до навчання, дорослим треба бути готовими, що, можливо, до нового періоду життя школяр звикатиме нелегко. Адаптація першокласника може тривати від шести місяців до року, а в особливих випадках — довше. Як розпізнати дезадаптованого учня? Дитина стає тривожною, плаксивою, влаштовує істеричні сцени, бо не хоче залишатися в школі без рідних, вигадує різноманітні причини, аби зостатися вдома.
— Часто це відбувається з першокласниками, які не відвідували садок і постійно хворіли, вони дуже прив’язані до мам. Окрім цього, варто знати, що страхи батьків, особливо матусь, за здоров’я малюків передаються дітям, отже, малеча також починає боятися за власну безпеку. Першокласнику здається, що коли він залишиться в школі, то тут йому щось загрожуватиме, — розповідає Тетяна Іванюк. — Водночас батькам треба контролювати не лише свої тривоги, а й негативні висловлювання про навчальний заклад, вчителів, бо інколи їм здається, що діти не аналізують розмов, котрі відбуваються в їхній присутності. Малюки ж фіксують усе, навіть тоді, коли, здається, поринають у гру.
Також дорослим не варто залякувати дитину майбутнім навчанням, уникати фраз на кшталт «Підеш до школи — там такого непослуха терпіти не будуть». Психолог радить батькам відкинути власні погані спогади про шкільний період. Адже їхній настрій перейматимуть і діти. Краще закцентуватися на хорошому, розповісти малечі, що вона зможе знайти нових друзів, відвідувати з класом екскурсії, навчитися багато нового.
Інколи, особливо коли дитина є інтровертом, про складну адаптацію сигналізує не лише поведінка, а й організм школяра — в першокласника зникає апетит, без жодних на те симптомів підвищується температура, виникають закрепи або ж, навпаки, діарея. Рідним варто насторожитися і тоді, коли дитина вперто уникає бесід про уроки чи спілкування з однокласниками. Аби в таких випадках полегшити звикання дітей до школи, варто звернутися до спеціаліста.
В адаптації першокласників надзвичайно важливі і дії вчителя. Серед іншого педагог повинен докладати зусиль, аби створювати в колективі ситуації гарантованого успіху — давати учням посильні для них завдання, за які першачок отримуватиме наклейки чи усну похвалу перед усім класом. Як наслідок, у дитини з’явиться мотивація до навчання, підвищиться самооцінка, зникне страх перед відвідуванням навчального закладу. Слід зауважити, що ситуації успіхів можна реалізувати не лише на уроках математики або читання — педагог може похвалити учня за те, що він старанно витер дошку, найшвидше пообідав, поділився із сусідкою по парті цукеркою.
Відпочинок без жахастиків і планшета
Аби першокласнику «засмакувало» шкільне життя, немало відповідальності лежить і на батьках. Мамі з татом важливо підтримувати дитину, заохочувати до перших учнівських успіхів, приділяти більше уваги і менше критикувати. Трапляється, аби забезпечити повноцінний розвиток першокласника, дорослим необхідно перебудувати свій розпорядок життя.
Як зазначає Тетяна Михайлівна, шестирічним дітям, що не сплять удень, слід відпочивати 11—12 годин на добу. Важливим є дотримання розпорядку дня. Будити першокласників треба лагідно, без криків і термосіння, завчасно, щоби встигнути неспішно поснідати й без роздратування зібратися до школи. Відсутність сніданку і нервова атмосфера призведуть до появи хвороби шлунка та стресів у дитини, що навряд чи сприятиме плідному навчанню.
— Батьки мають пам’ятати, що першокласники дуже втомлюються в школі, бо вид діяльності в них змінився з ігрової на навчальну. Їм важко концентруватися на уроці, сприймати нову інформацію, навіть якщо зовні це непомітно, — каже Тетяна Іванюк. І саме тому радить не спішити організовувати дитині позашкільне дозвілля у гуртках та секціях. — У період адаптації слід проаналізувати, наскільки першокласнику вистачає сил та часу, щоби успішно навчатися і нормально відпочивати. Краще подумати про позашкільні заняття, коли дитина буде у другому класі. До того ж доволі часто відвідування гуртків відбувається не так за бажанням учня, як внаслідок прагнення батьків реалізувати через дитину те, що свого часу не вдалося їм.
Надзвичайно корисними для першокласника після розумового навантаження на уроках будуть прогулянка на свіжому повітрі й рухова активність: ігри, фізичні вправи. А ось про перегляд телевізора й забавки на планшеті варто забути. Такі заняття навантажують мозок дитини, вона стає збудливою й агресивною. Першокласник розумово втомлюється, натомість не отримує жодної корисної інформації. Більше того, страждає психіка дитини: виникають страхи, набуті із жахастиків та ігор. Зарано купувати першокласникові і власний мобільний телефон.
А як бути, якщо першачок просить дозволу взяти з собою до школи улюблену іграшку? Категорично відмовляти не треба. Варто лише домовитися з дитиною, що вона гратиметься нею тільки на перервах, а на уроках забавка їй не заважатиме. Утім наголосити: дозвіл діє в тому разі, коли на присутність іграшки не поскаржиться вчитель. Інакше лялька чи машинка чекатимуть на маленьких господарів удома.
Усім дорослим варто пам’ятати, що їхні сини і доньки — маленькі люди, які лише починають вчитися, а не генії, котрі змушені жити за створеним батьками сценарієм. Вони, як і всі ми, набувають досвіду на власних невдачах та перемогах.
— Кожна дитина — унікальність, а не точна копія своїх мами і тата, — каже Тетяна Іванюк. — Рідні повинні допомагати їй розвиватися, контролювати, але не тиснути диктатом, не придушувати в юній особистості творчість і самостійність. Інакше дитина втратить ініціативу і протягом довгих років тільки й чекатиме на чиїсь вказівки.
Отже, лише спільні зусилля батьків, вчителів і самих першокласників можуть зробити адаптацію до навчання менш стресогенною, а час, проведений дитиною в школі, принесе їй радість спілкування і нові відкриття у Країні знань.
Фото з вільних джерел