Вільне життя

ПОМІНЯЛИСЯ РОЛЯМИ

ОСІНЬ — ПРЕКРАСНА ПОРА: ЛЮДИ ЗБИРАЮТЬ УРОЖАЙ, ЩО ДОЗРІВ ЗА ЛІТО, МОЛОДІ ПАРИ ОДРУЖУЮТЬСЯ. У НАРОДІ КАЖУТЬ: ЯКЩО ПОБРАТИСЯ ВОСЕНИ, ТО БАГАТИМ ВДАСТЬСЯ ЖИТТЯ.


Щонеділі та в свята парафіяни поспішають до храму, в якому відправи відбуваються ось уже 60 років. Торік цю дату відзначало все село, а сусіднє — 80-річчя з дня народження церкви. Підприємець пан В. В. Сосновський подарував до свята фігурку Матері Божої «Покров».

…Ідуть до храму літні люди й молоді. Матері ведуть за руки своїх дітей. Та минають роки — і міняються діти ролями зі своїми вже старенькими батьками, тож ведуть уже їх за руку до церкви.

Бабуся Текля прожила довгий вік — їй уже 90 літ. Ноги не хочуть слухати, тому син веде маму на богослужіння за руку, а другою рукою вона опирається на палицю. Па–м’ять іще має чудову. Добре пам’ятає перше жовтня 1947 року, коли вперше прийшла до цієї хати невісткою. З чоловіком прожила 60 років. Було, каже, по-різному: з водою і з бідою. Та була терплячою і не переставала молитися Богові, щоби давав їй силу й терпіння. Ця весела, з почуттям гумору жінка завжди була бажаною гостею в кожній сільській оселі. Крім праці в колгоспі, пані Текля ще й куховарила на весіллях, хрестинах, проводах до війська. Дуже вже смачно готувала! Смак її страв, особливо ковбас і шинок, пам’ятають односельці й досі.

Іноді пані Теклю підміняла її сестра Оля. В сім’ї їх було четверо: двоє братів, котрих уже немає серед живих, і двоє сестер. Заробляла Текля, як могла, бо підростали в неї двоє синів — Микола й Ігор. Микола в Тернополі служив у поліції. Ігор, перенісши операцію на серце, зостався жити з мамою. То він щонеділі веде її за руку до церкви.

Чимало молитов знає бабуся Текля. Каже, що тільки вони допомогли їй дожити до глибокої старості. Приходила з важкої праці на колгоспному полі додому, робила все по господарству і пізно ввечері молилася. Просила Всевишнього й Матінку Божу здоров’я для синів, онуків. Молилась і за своїх невісток, котрі перебували в чужих далеких країнах на заробітках.

Бабуся Текля каже, що в житті найголовніше — віра в Бога і молитва до Нього. Якщо людина вірить і молиться, в неї все буде добре. Радить ніколи не впадати в паніку, бо з кожної безвиході є вихід. Головне — вірити.

Руки старенької і нині працюють на городі й у квітнику. З ранньої весни до пізньої осені цвітуть на її обійсті квіти і милують око господині й перехожих. Ще бабуся любить приймати гостей. Тішиться внуками, їхніми сім’ями і просить у Господа лише одного — миру й спокою нашій неньці Україні.

Ганна НІЗДРОПА.

с. Зелене Гусятинського району.

Фото з вільних джерел

Loading...

Про автора

Всеукраїнська незалежна громадсько-політична газета

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини