«ЩОБ ДАТИ УЧНЕВІ ІСКОРКУ ЗНАНЬ, УЧИТЕЛЕВІ ПОТРІБНО УВІБРАТИ ЦІЛЕ МОРЕ СВІТЛА», — КАЗАВ СВОГО ЧАСУ ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ. ЦИМ СВІТЛОМ ТА ДОБРОМ ЗБАГАЧУВАЛИ ДУШІ ШКОЛЯРІВ НА УРОЦІ ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ У ТЕРНОПІЛЬСЬКІЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНІЙ ШКОЛІ І-ІІІ СТУПЕНІВ З ПОГЛИБЛЕНИМ ВИВЧЕННЯМ ІНОЗЕМНИХ МОВ №29. НЕЗВИЧАЙНИЙ УРОК ВІДБУВСЯ В РАМКАХ МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО ІНТЕГРОВАНОГО СЕМІНАРУ «МЕТОДИЧНА МОБІЛЬНІСТЬ ЯК УМОВА ПІДВИЩЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВЧИТЕЛЯ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ».
Педагоги з Вінницької області, а також окремі представники освіти із Черкас та Львова прибули до Тернополя задля покращення умов навчально-виховного процесу, ділилися досвідом і переймали новітні технології навчання в тернопільських учителів.
Методист Тернопільського комунального методичного центру науково-освітніх інновацій та моніторингу, вчителька зарубіжної літератури Любов Методіївна Ковальчук провела для колег урок позакласного читання «Сила ангельської пір’їнки» за притчею-казкою Оксани Весни «Які ж вони — янголи?». Урок проходив на основі біоадекватної технології навчання, що сприяє розвитку творчого мислення учня.
— Біоадекватна технологія передбачає роботу вчителя таким чином, щоб учень не втомлювався під час уроку, — зазначає Любов Ковальчук. — Я використовую саме цю методику, оскільки бачу позитивні результати після її впровадження. Дітям значно цікавіше вчитися, їм подобається побудова заняття.
На відкритому уроці була присутня кандидат філологічних наук, доцент кафедри гуманітарної освіти Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Анна-Марія Богосвятська. Вона зазначила, що сьогодні є чимало технологій навчання, які дають можливість зацікавити учня і створити гармонійну атмосферу на уроці. Серед них і біоадекватна технологія, у якій зосереджується увага на розкритті дитиною своїх здібностей, усвідомленні себе важливою ланкою навчального процесу.
Для уроку Любов Методіївна вибрала авторку Оксану Весну, яка сьогодні є маловідомою, однак її твір «Які ж вони — янголи?» змушує переосмислити своє життя, поринути у світ добра, любові та милосердя. Цих якостей надзвичайно не вистачає теперішньому суспільству, вважає Любов Ковальчук.
— Примірник книжки Оксани Весни я змогла знайти лише у видавництві, — розповідає вчителька. — Діти, яких у моєму класі двадцять шість, усі перечитали її. Фотографували текст, скидали одне одному, передавали книжку, мотивували одне одного до читання. Ця книжка сповнена великого тепла. Тут розповідається про дружбу маленького хлопчика Сашка з рудим янголятком, у якого були помаранчеві крила і дивне ім’я – Триста двадцять п’ятий. Янгол прилетів з незвичайної країни Утопії, де панує гармонія, усі живуть вічним щасливим життям. Одного дня Триста двадцять п’ятий дізнався, що на Землі є онкохворий хлопчик, у якого життя тримається на волосині. Вихований у дусі моральних цінностей, янгол вирішив врятувати Сашка, подарувавши йому чарівні ліки, що продовжують життя. Однак ангел був змушений поцупити їх зі складу. Передавати такі ліки землянам було категорично заборонено. За це 325-го назавжди скинули на Землю.
Кожен учень продовжив повість на власний розсуд. Одні залишили Сашка живим, інші написали, що він помиратиме і стане донором для іншої дитини, віддасть їй своє серце.
Кульмінацією уроку стало те, що на урок завітала авторка Оксана Весна, яка розповіла учням про мотиви написання книжки. Любов Методіївна зізнається, що в захваті були всі: і дорослі, і діти.
Цікаво, що протягом місяця восьмикласники брали участь у грі «Таємний янгол». Кожен із діток витягував ім’я однокласника і впродовж місяця робив для нього добрі справи. Ніхто не знав, хто чий ангел. Діти допомагали, підтримували одне одного, пригощали солодощами тощо. На відкритому уроці вчителька запропонувала учням зізнатися, хто чиїм ангелом був, однак серед діток не знайшлося багато охочих відкрити таємницю.
До слова, міжрегіональний семінар провели не лише в ЗОШ №29, а й в Українській гімназії імені І. Франка і Тернопільській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов №7. Тут також відбулися відкриті уроки та майстер-класи. А найбільш пам’ятним для педагогів стало відвідування Марійського духовного центру «Зарваниця», де отець Микола Медюх провів тренінг на духовну тематику, а також очолив Хресну дорогу. Вчителька зарубіжної літератури із Шумська Олена Ходюк зауважила, що в Зарваниці часу немов не існувало. «Він не зупинився і не плинув — його не було. Було тільки небо, молитва і палітра серця».
На фото: Любов Ковальчук з учнями.
Фото авторки