МИНУЛИЙ ТИЖДЕНЬ БУВ ПРИМІТНИМ НЕ СТІЛЬКИ РІШЕННЯМИ УРЯДУ ЧИ ЗАКОНОДАВЧИМИ ІНІЦІАТИВАМИ ПАРЛАМЕНТУ, СКІЛЬКИ ВІДЗНАЧЕННЯМ ДВОХ ДАТ, ЯКІ МАЛИ Б ЗГУРТОВУВАТИ УКРАЇНЦІВ НАВКОЛО ІДЕЇ ПОБУДОВИ ВЛАСНОЇ ДЕРЖАВИ, — ДНЯ ГІДНОСТІ ТА СВОБОДИ Й ДНЯ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРІВ.
НЕ ОДНЕ ПОКОЛІННЯ УКРАЇНЦІВ ФАКТИЧНО НЕ ЗНАЛО ВЛАСНОЇ ДЕРЖАВИ — БУЛА СПРОБА ЇЇ СТВОРИТИ НА ПОЧАТКУ ДВАДЦЯТОГО СТОЛІТТЯ, ІМІТАЦІЯ САМОСТІЙНОГО УТВОРЕННЯ У ВИГЛЯДІ УРСР В ЧАСИ СОЮЗУ Й НЕЙМОВІРНІ ТРУДНОЩІ ЗІ ВСТАНОВЛЕННЯМ НА ПОЧАТКУ ДВАДЦЯТЬ ПЕРШОГО СТОЛІТТЯ.
Одна з відвідувачок нашої редакції Галина Романівна із Бережанщини, розповідаючи про те, як важко її дітям за кордоном заробляти на життя, підтримувати її, пенсіонерку, прохопилася, мовляв, чи вартувала стількох зусиль і смертей державність. Напевно, вартувала, бо ж людина, яка не має по-справжньому власної держави, ніде не захищена. Щонайперше варто згадати українські голодомори з мільйонами невинних жертв чужинського режиму на своїй землі. Варто згадати і єврейський народ, якого ще на початку минулого століття часто призначали винуватим у бідах інших. Погроми, зневага, гоніння… Єврейство відчуло це на власному досвіді й, напевно, тому так дорожить тепер державою, яку побудувало. Чи чув хто з дня її створення у 1948 році про масштабні погроми? А якщо й з’являється повідомлення про приниження єврея, на його захист стає держава, яка піднімає на ноги чи не весь світ. Трохи більше як 200 років тому отримали свою незалежність від Великої Британії США. За два століття країна стала однією з найпотужніших у світі. Можна згадати тут і Японію, практично знищену після Другої світової війни, і Китай, донедавна злиденний, а тепер такий, що й США дає позики. Можливо, не завжди Україна до порівняння. Але основне усвідомити можна: якщо ми прагнемо жити гідно — у власному домі, а не квартирувати в чужому в статусі республіки, автономії, чи навіть держави, як Білорусь, не маючи свого голосу й права, то мусимо країну не руйнувати чварами, а відстоювати й будувати, розвиваючи громадянське суспільство, яке не дозволятиме клептократам (хронічним злодіям) займати високі державні посади.
Тепер це непросто, бо за 26 років «виплекали» таку олігархічну надбудову, що ще довго доведеться її демонтовувати й наближати до понять, визнаних в усьому світі демократичними. Вона вже захиталася, але ще міцно тримається.
Значущі для суспільства дати не дають забути про глобальне, основне для країни. А народ у своїй більшості живе буденністю. Так, пенсіонери не перестають підраховувати надбавки, які отримали з реформацією пенсійного законодавства. «За першим кроком будуть інші рішення, — обіцяє міністр соціальної політики Андрій Рева. — Такий процес і називається реформою. Не можна її розглядати за принципом: прийняли закон і забули. Все буде зроблено, щоб пенсійна система була справедливою, а в людей — гідна пенсія».
За словами міністра, як і заявлялося, перерахунок провели диференційовано, відмовившись від зрівнялівки. «Цей процес перерахунку являє собою два етапи: осучаснення та індексацію, — пояснив Андрій Рева в одному з інтерв’ю. — Осучаснення — це зміна базового показника пенсій. Із 2008 року перерахунок пенсій не проводився, а щороку показник мінімальної зарплати в Україні змінювався і зрештою збільшився утричі — з 1197 до нинішніх 3764 гривень. Тобто в людей з однаковим коефіцієнтом заробітку й страхового стажу пенсії відрізнялись у три з половиною рази. Із 12 мільйонів пенсіонерів осучаснення торкнулося 5,6 мільйона. Тим, чиї пенсії не будуть осучаснюватися, буде піднято її розмір з урахуванням індексу інфляції — на 15 відсотків, або 140 гривень. Із 5,6 мільйона чоловік для 3,5 мільйона підвищення становило 500 гривень і більше». Як зазначив міністр, це стосується тих громадян, яких обкрадали всі 26 років. До цієї категорії належать ті, хто постраждав від радянської «справедливості». Наприклад, колгоспники. Вони отримували не зарплату, а позначені у відомостях трудодні. І вийшло так, що трудового стажу ці пенсіонери мають по 50 років, а через такий заробіток, що ледь не сягав нуля, під час підвищення вони отримали крихти у вигляді надбавок. «І не тому, що вони не працювали, а тому, що до них безсовісно колись ставилася держава й несправедливою була система, в якій вони колись жили й працювали», — пояснив міністр. За словами Андрія Реви, наразі уряд відпрацьовує варіанти для розв’язання цієї проблеми. Тож колгоспні трудодні перерахують на гривні.
З першого грудня в Україні зміниться величина прожиткового мінімуму. Він становитиме 1700 грн у розрахунку на одну людину. Цей показник вплине і на інші соціальні виплати, які розраховуються від суми прожиткового мінімуму. Поки що мінімальна заробітна плата залишиться на теперішньому рівні — 3200 грн, хоч були пропозиції збільшити її до 3700. Малий і середній бізнес при цьому напружився, бо з підвищенням «мінімалки» до 3200 грн багатьом підприємцям довелося вишукувати фінансові резерви. Щодо прожиткового мінімуму, то його Кабмін пропонував підвищити з початку 2018 року, тобто із січня. Процес прискорили, до того ж пропонують збільшувати цю суму кілька разів протягом року. Тепер до 1700 грн, з першого липня 2018 року — до 1777 грн, а з першого грудня 2018-го — 1853 грн. У зв’язку з тим, що підвищують прожитковий мінімум, зростуть і відповідні соціальні виплати людям з інвалідністю, а це близько 10 видів виплат. «Хочу внести ясність щодо пенсій і соціальних виплат для людей з інвалідністю, бо багато хто плутає ці терміни, — пояснив віце-прем’єр-міністр України Павло Розенко на одному з телеканалів. — Ми посилили пенсійне забезпечення інвалідів, і розмір пенсії інвалідам вже збільшений з першого жовтня цього року. У тих, хто отримував 949 гривень, пенсія зросла на 44 відсотки — до 1373 гривень, іншим категоріям інвалідів підвищення відбулося в середньому на 11 відсотків. Але люди з інвалідністю отримують також соціальну допомогу, яка залежить, зокрема, від розміру прожиткового мінімуму. Тож для цих людей виплати зростуть».
Якби до повного щастя із збільшенням зарплат, допомог, пенсій не росли ціни й тарифи…
Валентина БАЦА.
Фото з вільних джерел