НЕСКОРЕНИЙ. Уродженець Тернопільщини ветеран УПА Теодор Дячун не з власної волі переїхав до Білої Церкви. Спочатку був трибунал, потім 25 років у Казахстані, де добував мідь для радянських ракет. Опісля хотів повернутись у рідні краї, навіть вже знайшов будинок у Збаражі. Та коли прийшов реєструватися, почув: «Якщо не хочеш жити за гратами, повертайся туди, звідки приїхав». Повернувся у Казахстан, аж допоки дружина з допомогою родичів не купила будинок на Київщині. Нині дев’яностолітній Теодор Дячун — почесний громадянин Білої Церкви, очолює Білоцерківське братство УПА, допомагає воїнам АТО («Хлопцям віддав усі свої заощадження, мені вони не потрібні», — каже), а тепер збирає для них цікаву літературу.
* * *
«ВІН ЇЇ НЕ ЧИТАВ!» Минулого року на одному із заходів Теодор Дячун мав зустріч із Президентом Петром Порошенком. Скориставшись нагодою, подарував йому дуже цікаву книжку «Сталінсько-гітлерівський геноцид», яку написав Федір Моргун. Тоді сказав: «Пане Президенте, коли ви прочитаєте цю книжку, ви будете справжнім Президентом». «Зараз я розумію, — каже наш земляк, — він її не читав! У мене є побажання, щоб наші можновладці були справжніми українцями. Хоча достукатися до них дуже важко».
* * *
ЩО ДИВИМОСЬ… Журналіст Ігор Лосєв щотижня оглядає для газети «День» не «Українське телебачення, а телебачення України, оскільки в нас чимало телеканалів, у яких немає нічого українського, окрім «прописки». А їхні ведучі з якоюсь похітливістю вишукують, чим би ще дошкулити Україні, й з насолодою шельмують нашу країну. Неприязнь до держави й нації з цих людей просто-таки лізе… Цілком відповідає цій відправній емоції й склад запрошуваних гостей студій, нерозбірливість і негидливість тележурналістів просто приголомшує. У гонитві за брудними рейтингами вони не зупиняться й перед запрошенням якого-небудь серійного вбивці… Ну, а про цілі орди всіляких «уламків» Кучми—Януковича годі й казати…»
* * *
ГРОШІ ПЕРЕМАГАЮТЬ ПАТРІОТИЗМ. У 2016 році Інститут масової інформації та «Репортери без кордонів» провели моніторинг українського медіа-ринку і дійшли висновку, що 75 відсотків медіа України належить політикам і олігархам. «Ринок найрейтинговіших друкованих ЗМІ зосереджений у руках чотирьох власників. Це — Ахметов («Сегодня»), Курченко («Корреспондент», «Комсомольская правда в Украине», «Аргументы и факты», «Деньги», «Теленеделя»); Мозговий/Александрова («Вести»). Експерти зазначають, що троє з цих власників мають проросійську позицію та друкують свої видання переважно російською мовою», — йшлося у висновках моніторингу. «На жаль, це питання досі лишається відданим на відкуп бізнесу й так і не перейшло у сферу державних інтересів. І в боротьбі патріотизму та великих грошей останні, на жаль, поки що беруть гору», — то висновок «України молодої».
* * *
НЕ ЗАВАДИЛО Б ПЕРЕВІРИТИ. Івано-Франківська обласна рада має намір ухвалити звернення до Президента, Кабміну, Верховної Ради, МВС та СБУ щодо антиукраїнської діяльності УПЦ Московського патріархату. У зверненні йдеться, що «діяльність УПЦ(МП) сприяє зросійщенню українців та є знаряддям у гібридній війні Росії проти України». Прикарпатські депутати вимагають активізувати процеси щодо створення єдиної Помісної церкви в Україні, а також просять Службу безпеки перевірити ймовірну причетність священнослужителів УПЦ(МП) до співпраці з ФСБ РФ та іншими спецслужбами держави-агресора.
* * *
І НЕМА НА ТО РАДИ. Ось як характеризує московський публіцист Ігор Яковенко реакцію російських ЗМІ на рішення МОК, ухвалене 5.12.2017-го в Лондоні, про усунення збірної Росії від участі в Олімпіаді-2018, дискваліфікацію Олімпійського комітету Росії та персональні санкції проти низки керівників російського спорту: «Ми наймогутніша країна у світі, тому весь світ об’єднався в змові проти нас, щоб поставити нас на коліна. Але ми на коліна не станемо. На ці Олімпійські ігри не поїдемо, а якщо поїдемо, то всіх порвемо, і все одно співатимемо свій гімн і піднімемо свій прапор, і тоді всі зрозуміють, що ми найсильніші і найбільші! Порвемо! Порвемо!! Порвемо!!! Всіх! Всіх!! Всіх!!!»
* * *
ЦЕ ПОЛЯКИ В НАС КУПУЮТЬ? Алкогольні напої та цигарки традиційно поза конкуренцією: порівняно з польськими цінами на цю продукцію, українські милують око. За оковитою і «тютюновими» у рейтингу — солодощі та солоні закуски. Поляки люблять українські цукерки, торти та печиво. Із солоних закусок в основному купують приправлені сухарики, яких немає в Польщі. Не минають також стелажів з кавою, чаєм і соусами (найчастіше купують українські кетчупи, гірчицю, майонез та хрін). І навіть полиці з хлібом не обходять: він їм смакує більше за польський і нагадує полякам «старі добрі часи». А ще покупці з Польщі полюбляють наш хлібний квас, халву, козинаки, соняшникове насіння і сушену рибу. Купують також шампуні, мило, гелі для душу, сіль для ванни. Навідуються і в аптеки: медикаменти в нас значно дешевші, як у Польщі, а бальзамів і настойок там уже й не виробляють.
За інформаціями видань «Українське слово», «День», «Україна молода», RISU, «Високий Замок».
Д. ВІТЮК, бібліотекар.
м. Тернопіль.
Фото з вільних джерел