ВЛАДА ПОВИННА БУТИ ПРОЗОРОЮ — ЦЕ ЗОЛОТЕ ПРАВИЛО ДЛЯ КОЖНОЇ ДЕМОКРАТИЧНОЇ ДЕРЖАВИ. ПРИГАДУЄТЬСЯ, КУЧМА НАВІТЬ ВІДПОВІДНИЙ УКАЗ ВИДАВ. ЩОБ НА ЗАПИТИ ГРОМАДЯН ДАВАТИ ПОВНУ ІНФОРМАЦІЮ, А ДЛЯ ЦЬОГО ЧИНОВНИЦЬКИЙ АПАРАТ ЩЕ БІЛЬШЕ РОЗШИРИЛИ, СТВОРИВШИ СЛУЖБИ З НАДАННЯ ІНФОРМАЦІЇ.
НИНІ, В СВІТЛІ ОСТАННІХ ПОДІЙ, можемо сказати, що найпрозорішим органом влади в нас є Кабмін, а найпрозорішою особою — прем’єр-міністр Володимир Гройсман. Що українці геть усе знають про їхню діяльність — запевняти не будемо, для нас, звісно ж, є і таємниці. А ось спецслужби Росії отримали інформації немало. Загал довідався, що перекладач Володимира Гройсмана Станіслав Єжов був російським шпигуном.
У нас уже традиція: коли стається щось таке неприємне для влади, вона відразу ж починає стару пісеньку: «Все хорошо, прекрасная маркиза». До неї вдався і Володимир Гройсман. Під час «години запитань до уряду» бадьоро сказав депутатам: «В нього не було жодного доступу до державної таємниці, і тому жодних, так би мовити, серйозних втрат ми не отримали». А що саме стало відомо шпигунові й, зрозуміло, тим, хто його завербував? Із ЗМІ довідуємося, що на початку цього року він перекладав особисті перемовини нашого прем’єра з тодішнім віце-президентом США Джо Байденом. Згодом працював під час зустрічі Гройсмана з прем’єром Великої Британії Терезою Мей, з тамтешнім міністром закордонних справ Борисом Джонсоном. Був присутній на засіданні Ради директорів Європейського банку реконструкції і розвитку й при особистій розмові Гройсмана з головою Ради Сумою Чакрабарті. Часто буває, що для загалу подають більші чи менші фрагменти таких зустрічей, щось із них залишається закритим. А для російських спецслужб наш прем’єр був прозорим, як скельце.
Перекладав шпигун і розмову Гройсмана із спецпредставником США Куртом Волкером про ситуацію на Донбасі. Бесіда, звісно ж, була довірча, не для третіх, як мовиться, вух. Потім Волкер, що виступає посередником між Україною та Росією, зустрічався з помічником Путіна Владиславом Сурковим. Неважко собі уявити, яку втіху мав представник Кремля від того, що знав про зміст розмови американця з прем’єром України.
ЄЖОВ БУВ НЕ ПРОСТО собі перекладачем. Його посада називалася — заступник керівника протоколу прем’єр-міністра України. Тобто до нього потрапляли матеріали не тільки тих перемовин, при яких він був присутній, а й інших. Інформація текла росіянам, якщо не рікою, то повноводним струмком. А що мав на увазі Володимир Гройсман, коли втішав? Мабуть, одне: шпигун жодного слова не почув, коли Володимир Борисович спілкувався вечорами з жінкою. Тут російські спецслужби спіймали облизня, їм про зміст цих розмов невідомо нічогісінько.
А як там в інших високих кабінетах, куди ще могли дістатися вивідувачі? Щось конкретно казати, звісно ж, не можемо. Хіба згадаємо один факт. Тільки-но Янукович став президентом, у СБУ тут же ліквідували підрозділ, що займався контррозвідкою проти Росії — про це тоді ЗМІ широко повідомили. Тож своїх агентів росіяни понапихали, скільки хотіли, і треба бути невиправним оптимістом, аби думати, що до сьогодні всі вони викриті. Але корені не лише в минулому. Ось наше сучасне — скандал навколо операції, яку перешкодили провести Національному антикорупційному бюро. Спочатку інформація в ЗМІ була загальна, потім конкретизувалася, і нарешті ми довідалися, що саме готова була зробити керівна пані з Міграційної служби за хабар. Оформити іноземцеві українське громадянство за фальшивими документами — ось що. А чи це не прекрасна лазівка для легалізації в Україні чужоземних агентів? І чи забракне російським спецслужбам бабла на хабарі для наших чиновників? Та ніколи, аби тільки чиновники брали.
УТИСКИ НАБУ ВИКЛИКАЛИ бурхливу реакцію на Заході. «Неможливо не розуміти, наскільки негативний характер це матиме для іміджу країни», — застерегла посол Франції в Україні Ізабель Дюмон. Що в цьому скандалі найбільше занепокоїло Захід? Уже саме припущення того, що громадяни, як сказала пані Дюмон, «третіх країн» зможуть безперешкодно отримувати українські паспорти. Тоді, скориставшись безвізом, по Європі, мов колорадські жуки по городі, розповзуться і російські агенти, і екстремісти з різних терористичних угруповань. Недарма на Заході вже засумнівалися, чи добре зробили, що надали нам безвіз. І чи не пора його забрати.
Але й тут прозвучало «все хорошо, прекрасная маркиза». Цього разу — у виконанні міністра закордонних справ Павла Клімкіна. «Няких прямих загроз для цього (безвізу. — Ред.) нема. Ніхто безвіз завтра-післязавтра в українців не відбере», — заспокоїв він. То потішмося хоч цим. А що буде, коли післязавтра мине, — побачимо.
М. ЛУКАШКЕВИЧ.
Фото з вільних джерел