Вільне життя

ПОТІШИЛИСЯ СВЯТОМ — І ЗНОВУ РОБОТА

Усе пізнається в порівнянні. Якщо Перший всеукраїнський фестиваль «КіноХвиля-2016» у Тернополі був сповнений відкриттів, пов’язаних з українським кіно (бо були і ретроспектива фільмів від «великого німого» й до наших днів, і значна кількість сучасних стрічок, яких ми ще не бачили), а тижневий фестиваль став суцільним кінопереглядом, то про цьогорічний того не скажеш. Вочевидь, ініціатори фестивалю зрозуміли, що в нашому місті не так просто організувати змагальний кінопоказ, тож окреслили завдання скромніші, проте не менш відповідальні. Так фестиваль став форумом, тобто майданчиком, де не просто дивляться та оцінюють кіно, а пізнають його «кухню», знайомляться з різними аспектами кінопроцесу, намагаються самі до нього долучатися. А головне — зацікавити цим молодь, щоб вона відчула смак українського кіно, прихилилася до нього серцем. І для цього в міжфестивальний період було уже чимало зроблено.

— Минулої осені ви здебільшого говорили про свої плани, — зазначав, звертаючись до організаторів кінофоруму, режисер-постановник фільму «Гетьман» Валерій Ямбурський з Одеси, — а за рік ви вже стільки зробили. І кіношколу створили, і кінокомісію, і кастинги проводите, і базу кінолокацій маєте, і фільми вже знімаєте.

— Радий бачити, що зал забитий до крайньої межі, що люди сидять на сходах, — говорив на відкритті кінофоруму в Палаці кіно голова Держкіно України Пилип Іллєнко. — Цей рік став етапним для вітчизняного кіновиробництва. Ухвалено законодавчу базу для нього. Ми вперше вийшли на осінній прем’єрний кінопоказ. Українське кіно демаргінізувалося, воно перестало бути на задвірках новин, десь між погодою і спортом. Більше того, українське кіно вже може конкурувати з іноземними стрічками. Яскравий приклад — «Кіборги», які б’ють рекорди переглядів. Так, за перших 11 днів прем’єрних показів касовий збір становив майже 16 мільйонів гривень, а фільм подивилися понад 212 тисяч українців.

Оцінюючи роботу тернополян щодо популяризації українського кіно, наше місто, зазначив П. Іллєнко, випереджає багато інших обласних центрів. Скажімо, створена у нас кінокомісія лише п’ята в Україні, її немає ще навіть у Києві. «До того ж Тернопіль не просить у Держкіно фінансової підтримки, а тільки моральної. Аж незручно якось… Хоч ми готові допомагати і фінансово», — зазначив очільник Держкіно.

Цьогорічна «КіноХвиля» тривала лише три дні, її програма була вельми насиченою. Перегляд фільмів, всілякі репрезентації, спілкування з творцями кінострічок, майстер-класи, лекції, кастинги проходили одразу на трьох майданчиках і збирали багато людей. Скажімо, на святкових мультиглядках від анімаційної студії «Новаторфільм» та майстер-класі з анімації Степана Коваля в Палаці кіно яблуку ніде було впасти.

У дорослих тернополян зацікавлення викликала зокрема інформаційна панель «Кіно як зброя в гібридній війні», що проходила в бібліотеці-музеї «Літературне Тернопілля». Тут і репрезентація книжок, і перегляд кінофільму «Серце мами Гонгадзе», і спілкування з його режисером В’ячеславом Бігуном. Цю щемливу документальну кінострічку демонстрували і на торішньому кінофестивалі. Але автори продовжують над нею працювати, шукають нові свідчення, факти, тож цьогоріч показували доповнений варіант. Цікаво, що зйомки фільму відбувалися не лише в Україні та Грузії, а й в Естонії та Франції.

А в Палаці кіно того дня був відповідний тематичний кіноперегляд «Кіно як зброя». Хто прийшов на нього, зміг побачити прем’єрні покази фільму «93. Бій за Україну» та культурно-патріотичного кінопроекту «Слава Україні! — Героям слава!» Зйомки однієї з картин останнього «Жага неба» відбувалися в Тернополі. Були й інші фільми та цікаві спілкування, зокрема з режисером Михайлом Іллєнком, продюсером Володимиром Філіпповим, кіноактором Андрієм Ісаєнком.

Приємно було бачити на нашому кінофорумі уже згадуваного одеського кінорежисера Валерія Ямбурського, який залюбки знімає фільми українською мовою та активно заглиблюється в українську історію. І Вікторію Трофіменко, уже перший повнометражний фільм якої «Брати. Остання сповідь» став справжньою сенсацією та був за крок до Шевченківської премії. А ось кіноактриса Наталія Васько у Тернопіль приїхала вперше і  відчула, що в нас її знають і люблять: багато хто просив автограф чи сфотографуватися з кінозіркою. Я ж взяла у неї інтерв’ю і невдовзі познайомлю наших читачів з актрисою, що грає, за оцінками критиків, сильних і фатальних жінок.

Цьогоріч на наш форум приїхало багато кіношної молоді, яка представляла свої короткометражки та документальні фільми. Вони різні, в кого більш вдалі, в кого — менш. Але ця молода паросль — завтрашній день українського кіно, і дуже хочеться, щоб воно було професійним, цікавим та справді українським.

Що ж до гостей, то вони охоче знайомилися з тернопільськими «КіноШколою» і «КіноСадочком». Юні тернополяни проявляють неабияку цікавість до кіно: залюбки вчаться, приходять на кастинги (колись це називали кінопробами), а десятеро з них уже знімаються в кіно. А ще кіно прийшло в нас до військових і людей з особливими потребами, його демонструють за соціальною програмою для літніх людей.

А тим часом голова Тернопільської кінокомісії та організатор кінофоруму, заступник міського голови Леонід Бицюра повідомив під час закриття «КіноХвилі-2017», що уже підписав документ про заходи щодо організації «КіноХвилі-2018». Що ж, це тільки свято має властивість закінчуватися, а роботі — кінця немає. Особливо, якщо братися за неї всерйоз і надовго.

Галина САДОВСЬКА.

Фото з вільних джерел

Loading...

Про автора

Всеукраїнська незалежна громадсько-політична газета

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини