ТИ СЯДЬ, ЧОЛОВІЧЕ ДОБРИЙ, А Я ОСЬ ДРОВ У ГРУБКУ ПІДКИНУ. ВІД ГАЗУ ВІДМОВИВСЯ, КОЛИ ЩЕ ЯЦЕНЮК УРЯДУВАВ, А ЕЛЕКТРИКИ ЗРІЗАЛИ ЯСЕНЯ, БО ВІН ЇМ ЗАВАЖАВ, ТО Й ЗАБЕЗПЕЧИЛИ МЕНЕ ДРОВАМИ. НУ ОСЬ, ПІДКИНУВ. ТО ПРО ЩО МИ БАЛАКАЛИ? А, ПРО ТЕЛЕВІЗОР. НЕ ЗНАЮ, ЯК ТИ, А Я ЙОГО БІЛЬШЕ ДИВИТИСЯ НЕ МОЖУ. НЕ ВІРИШ? А ДАРЕМНО. БО МЕНІ ВІД ТОГО ТЕЛЕВІЗОРА ГОЛОВА ТРІСКАЄ. ДИВЛЮСЯ — І ЧАСОМ НЕ РОЗУМІЮ, В ЯКОМУ СВІТІ ЖИВУ.
Он виступив Президент. Радісно оголосив, що, мовляв, усією командою ідуть до перемоги. Якої перемоги? В нас уже п’ятий керманич бачить себе з посохом Мойсея в руці. Але Мойсей вів свій народ через пустелю до землі, яка текла молоком і медом. А ці поводирі землю, яка текла молоком і медом, перетворюють у пустелю. Оце гостював у мене на літніх канікулах десятирічний онук Віталик. От я і повів його на пасовище та показав: «Дивися, дитино, це пасеться остання глибококалабанська корова. Дивись на неї уважно, поки вона ще жива. Бо хто знає, чи наступного літа ти зможеш побачити корову. Хіба в Інтернеті, як вона пасеться на голландських луках зі світлою соковитою травичкою». То скажи мені, чоловіче добрий, до якої перемоги крокуємо? До тієї, яка була, коли «ні корови, ні свині, тільки Сталін на стіні»?
А ти чув, як Яценюк виступав на з’їзді своєї партії «Народний фронт» і кричав «Є така партія!»? І я чув. І, знаєш, трохи настрашився. Бо якщо з Яценюка зняти окуляри, то він стає подібним до того, який мав борідку та залисину і в 1917 році кричав з броньовика, що є така партія. Та й таку світову пожежу роздув, що люди до нині, як про неї згадають, зі страху здригаються. А Яценюк, кажуть москалі, взагалі викапаний моджахед. І чого нам від нього чекати?
Потім дивився ще одну програму й плювався. Ти знаєш, що більшість наших депутатів уже живе з родинами в Європі, а до нас лише в сесійні дні прилітає до Верховної Ради на заробітки? О, знаєш! І я вже знаю. Правда, не розумію, чому це влітку від нас півсела їде до Польщі рвати полуниці й черешні, а не поляки до нас — косити будяки. Але стара мені казала, що я просто не розуміюся в нинішнім світі. А ще казала, що ті наші депутати — розвідники. Вони вивідують, чи добре в Європі живеться. Якщо добре, то й нас пустять. І не треба їм заздрити, бо робота розвідника дуже небезпечна. Як у Штірліца.
А скажи мені, чоловіче, ти годен дивитися наші зведення з фронту? І я не годен! Бо по наших б’ють, а вони не відстрілюються і чесно виконують мінські домовленості. Ну як так можна? Правда, моя баба каже, аби я зі своєю сивою головою не пхався у велику світову політику. Бо якщо наші почнуть стріляти по москалях, то ті відразу втечуть назад, у Росію. І з ким тоді Порошенко виконуватиме мінські домовленості? Кому Європа буде висловлювати обурення і занепокоєння?
А про фільми взагалі мовчу. Як не Цибуля їде на дачу, то вони «сражаются за Родіну і Сталіна», або Перепелиця їде до війська, або Бровкін. То менти воюють з ментами, то бандити з бандитами. За ціле літо, скаржився мені Віталик, жодного дитячого фільму чи мультика не показали, все в Інтернеті собі вишукував. Про серіали краще взагалі не говорити. Ну геть вони якісь дурнуваті! А ось моїй бабі один серіал подобається — «Лікар Ковальчук». Там показують лікарку, яка навіть укол уміє дати. Ти не смійся, чоловіче добрий, не смійся! Бо минулої осені в лікарні укола моїй бабі як засадили, то тиждень сісти не могла. І на животі спала. То тепер тішиться хоч телевізійним лікарем, у житті їх чомусь мало. Але я тих фільмів не дивлюся. І взагалі в тім телевізорі не так показують, як насправді люди живуть.
А щоб без телевізора нудьга не брала, то взяв і пошкандибав на пошту. Передплатив собі газету «Вільне життя плюс». У цій газеті — правда про Україну, про нас і життя наше. І тобі, чоловіче добрий, раджу так само зробити.
Розповідь діда Василя із села Глибокої Калабані записав
Ярослав БОРСУК.
м. Підгайці.
Фото з вільних джерел