Цьогоріч на Чортківщині Різдво було по-особливому гостинним. Радість свята із жителями мальовничого подільського краю розділили гості з Донеччини, а саме учні двох шкіл міста Торецька. Тридцять хлопчиків і дівчаток, четверо керівників груп мали змогу ознайомитися зі звичаями нашого краю, народним побутом, традиціями приготування страв для Святої вечері та Різдва. Особливим і надзвичайно душевним був спільний Святвечір у Бучацькій єпархії під благословенням владики Димитрія Григорака…
Діти проживали в сім’ях у селах Чортківського району. Тож на Різдво мали змогу спробувати себе у вертепі, який із хати до хати прославляв новонародженого Ісуса. Гості вперше у своєму житті покуштували кутю, вареники з грибами та капустою.
Окрім незабутніх вражень, учасники вертепних дійств зі сходу отримали «коляду». І навіть ті, котрі першого дня плакали, бо боялись потрапити у сім’ї до «справжніх бандерівців», від’їжджаючи раділи знайомству із західноукраїнськими ровесниками та запрошували до себе на малу батьківщину. Присутні в групі дві дівчинки-мусульманки в третій день свят разом з усіма колядували «Нова радість стала» і відвідували християнські храми, в тому числі Марійський духовний центр у Зарваниці.
— Незважаючи на недоспані ночі та насичені святкові дні, тішуся, що ми змогли показати гостям зі сходу свою гостинність, подарувати турботу та любов, — зізнається начальник відділу освіти Чортківської райдержадміністрації Ірина Гулька. — Спочатку було непросто, однак усі разом ми змогли достукатися до дитячих сердець: невимушено спілкувалися на різні теми, прогулювалися містом, пригощалися чаєм у затишному кафе за переглядом фільму, дарували подарунки… І дітки відкрилися… Ми зробили надзвичайну справу: дві частинки України якоюсь мірою об’єдналися, порозумілися, потоваришували на роки… Ця зустріч надихнула мене написати віршовані рядки:
Торецьк — Тернопіль — Чортків,
Джурин — Ягільниця — Біле…
Ряд чортківських сіл з далеких доріг
Вітали дітей усім серцем зраділим…
До миті, що зустріч нам принесла —
По різні кордони країни
Не спали дорослі й дітвора,
Долали в душі політичні руїни.
Четвер… Пополудні під сонце і хмари,
Як символ погодних умов у країні,
Приїхали діти зі сходу до нас,
До другої половинки Вкраїни…
І в мить розтанули всі рубежі —
Мовні, релігійні, політичні…
Обійнялися діти, рідні й близькі,
Направду — браття, фактично!
Хай ніколи не стануть блокпости поміж нас,
Бо ми всі: ти і я — українці.
Хай над нами сонце мирно встає
Й вишиванка кольорами співа на промінці!
Хай гордяться нащадки, що немає межі,
І предки в молитвах нам годять:
Україна — єдина, інше все — міражі,
Їх політики вміло розводять…
Молодь зі сходу і заходу хоче життя
Без прицілів і черг кулеметних,
Хай збувається мрія їхня свята
Жити в мирі на усіх кілометрах!
Хай ні мова, ні політичні мужі
Не розділять сестри і брата!
Благословенна на рідній землі
Зі сходу й заходу буде мати!
Хай Різдво об’єднає у мирі оселі,
Щоб щасливі були наші діти й веселі!
Хай Ісусик в колисці добро провіщає,
А ми разом славімо:
«Христос ся рождає!»
П’ять днів минули швидко… Прощались зі сльозами на очах, маючи надію на майбутню зустріч, можливо, навіть у східному Торецьку…
Ірина МАДЗІЙ.
Фото Ірини ГУЛЬКИ