Вільне життя

Бараболяно-виборчі роздуми

Злапав я себе раз на думці, же якби мені сказали йти в депутати чи президенти, то я би не пішов. Не то що мені влади сі не хоче чи зарплат і пільг. Просто страшно йти. Ми так гудимо тую владу, так сі плюєм і кленем, же нормальній людині має бути страшно. Страшно було би крока ступити, страшно комусь якесь звання присвоїти, страшно якийсь указ підписати чи закон, бо ніцно думав би, що люди скажут і як то сі відіб’є і на мені.

Правда, мій сусід думає інакше: «Я би сі на таке не дивив. Тре щось зробити — зробив. А люди най си голову мастят. Бо що тобі зроблят? Хату підпалят? Хіба яйцьом кинут. Ну покричат, поматюкаютьсі та й по всьому. Нинька так всі роблят: тілько слова кидают. А прийдетьсі до діла, то кажне засуне свої соплі в писок і мовчит. Кілько в нас президентів було, кілько міністрів і різних злодіїв при владі — дуже когось виносили з кабінету? Їден Яник втік, і то без проблем, ще й із грошима, картинами і купою добра. А решта як не спокійнісінько за границьою пуза гріют, то в нас у парламенті сидят і заводами-фабриками керуют. А ти сі бій і їж свої пісні бараболяні котлети».

Ну, якщо з таким підходом жити, а ще як під боком мати роту охоронців, то не дуже страшно. А ще як паспортів кілька запасних є і пару десят рахунків за границьою, ну і ще квартира чи хата подалі від нашої землі, то жити можна. Та й робити тоже.

Але во вибори за виборами, і, дивлюсі, же нестрашених більше, як страшених. Партій купа, ніцно нові сі з’являют і ніцно нові люди до них йдут. Певно, то я такий старий і страшений.

Закім не забув за котлети, то тримайте рецепта.

Ладим для них півкіля бараболь, дві яйци, 100 грам цибулі, 20 грам масла, дві третих чайної лижки солі, третину чайної лижки меленого перцю, олію і паніровочні сухарі для обжарування.

Бараболю миємо і в кожурці ставимо варити в банячку. Поки вона сі варит, миємо їдну середну цибулину, ріжемо на дрібно й обсмажуємо на пательні. Готову бараболю чистимо від шкаралупки, мнемо і перетираємо через сито. Як зазимніє, вибиваємо дві яйци, файно вимішуємо, додаємо обсмажену цибулю, дві третих чайної лижки солі й на кінчик ножа мелений чорний перец. Ще раз добре вимішуємо. Насипаємо в мисочку сухарі, лижкою набираємо суміш, формуємо котлетки і паніруємо їх. Викладаємо на пательню й обсмажуємо з двох боків.

Можете наминати такі котлетки із салатом, можете — із закрутками. Можна ще взяти томатний сік і з ним ласувати. То вже як кому з чим сі схоче. Смачного!

Ваш пан ЮЗЕК.

Ілюстрація Миколи Пилиповича

Loading...

Про автора

Всеукраїнська незалежна громадсько-політична газета

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини