На Тернопіллі знімають кіно. Не документальне, не «короткий метр», що для нас уже не дивина, а повнометражний художній фільм. І це вже не «Іван та кобила» (по-своєму теплий радянський фільм, що зберіг у кадрі Тернопіль дев’яностих років минулого століття), а одна з частин історичної саги про Данила Червоного, борця за волю України у воєнні та повоєнні роки.
Від «Червоного» до «Червоного. Без лінії фронту»
Власне, чим закінчилася ця боротьба, ми вже бачили у фільмі «Червоний», який вийшов на екрани 24 серпня минулого року. 1947-го Данило потрапляє в концтабір, де послідовно захищає людську гідність, а відтак піднімає повстання проти нелюдських порядків у таборі. Повстання було успішним, і герой кінострічки опиняється на волі. Автори фільму ніби кажуть глядачеві: навіть у найважчих умовах не варто опускати рук, треба боротися і перемагати. Я уже розповідала про цей фільм, про те, що він по-справжньому зачіпає за живе і став одним з мистецьких явищ року, що минув. Це підтверджує й увага глядача до стрічки: «Червоний» увійшов до п’ятірки лідерів прокату серед українських прем’єр.
Уже тоді, під час прем’єрного показу фільму в Тернополі, його творці повідомили, що мають намір продовжити роботу над «Червоним», зокрема розповісти про долю свого героя до того, як він потрапив у табір, і що йдуть перемовини, аби частину стрічки відфільмувати на Тернопіллі.
І ось цей час настав. Зйомки фільму «Червоний. Без лінії фронту» розпочалися 24 лютого в Бережанах. Участь у першому знімальному дні та неформальній церемонії розбиття символічної тарілки взяли голова Держкіно Пилип Іллєнко, голова Тернопільської кінокомісії Леонід Бицюра, автор ідеї та сценарію «Червоного» письменник Андрій Кокотюха, а також продюсери і творці фільму.
Продовження чи, правильніше — початок «Червоного» знімає той самий режисер Заза Буадзе, оператор — Олександр Земляний, художник-постановник Ольга Світлична. У головній ролі, як і в першому фільмі — львівський актор Микола Береза. Як розповідав небагатослівний режисер Заза Буадзе, «новий фільм — це історія нашого головного героя Данила Червоного до того, як він потрапив до табору. Це достатньо тривалий період його життя — з середини тридцятих до 1945 року».
У фільмі вперше в українському кінематографі буде показано життя українців у міжвоєнний період, протистояння українських патріотів польським, німецьким і радянським окупантам. За цей час Данило Червоний у кінострічці пройде шлях від студента Кременецького ліцею до командира загону УПА, зустріне кохання, здобуде не одну перемогу, зіткнеться зі зрадою…
Що знімали у Бережанах?
За сценарієм фільму, у 1935 році в Бережани до родичів приїжджає із Кременця ненависний українцям прокурор. І тут на площі Ринок у недільний ярмарковий день члени ОУН, серед яких і Данило Червоний, вчиняють атентат. Цікаво, що роль прокурора зіграв не професійний актор, а міський голова Кременця Олексій Ковальчук. «Режисер при зустрічі з нами одразу, дивлячись на мене, сказав, що вже має акторів на суддю і на прокурора. Вжитися в роль було неважко, бо я довгий час працював у силових структурах. Але сцена смерті давалася складно», — розповідав кременецький міський голова.
Сцена атентату буде однією з ключових у майбутньому фільмі, це «перша бойова операція» Червоного, але на екрані вона триватиме три-чотири хвилини, а знімали її два дні. Незмірно більше часу пішло на підготовку до зйомок. Знадобився на це не один тиждень. Попри те, що площа Ринок доволі добре збереглася, її треба було «повернути» у 1935 рік, до того ж відтворити атмосферу тодішнього ярмарку з відповідною атрибутикою, одягом, транспортними засобами. Бережанці взялися активно допомагати кіномитцям: зносили збережений від діда-прадіда реманент, старовинний одяг, взуття, посуд, годинники, рушники, старі хустки… Місцеві жителі допомогли і з кіньми. А раритетні автомобілі для зйомок надала тернопільська компанія «Ретрокортеж» Тараса Демкури.
Так що ярмарок вирував по-справжньому. «Зі своїми пожитками приїхали на торг селяни, у маленьких крамничках роблять гешефт жваві продавці-євреї, з ними торгуються різномовні покупці. Тут же бавляться діти, стріляють хлопавками…» — так описував побачене один із львівських журналістів.
Бережанців того далекого довоєнного часу також грали місцеві жителі. Охочих потрапити в кадр було багато. Як і справжні артисти, вони теж проходили проби (по-теперішньому — кастинг). Отже з нетерпінням чекатимуть виходу фільму і шукатимуть себе на екрані. А поки що із сусідами та знайомими діляться враженнями від зйомок: і скільки разів доводилося знімати той чи інший кадр («разів вісім заходили і виходили з церкви Святої Трійці»), і як почувалися серед справжніх акторів, і який то він, перший їхній кінозаробіток…
Черга — за Кременцем
Від цього понеділка знімальна група працює уже в Кременці. З цим містом у героя фільму пов’язано багато подій: і навчання, і кохання, і перші випробування. Зніматимуть на Боні, на польському цвинтарі, в колишньому ліцеї… Очікуються зйомки і в Тернополі.
Стрічку «Червоний. Без лінії фронту» створюють компанія «Інсайтмедіа», Тернопільська кінокомісія, продюсерська компанія Романа Микитюка за участю Одеської кіностудії та за підтримки Державного агентства України з питань кіно: останнє виділило на неї 22 мільйони гривень, що становить половину кошторису. До створення фільму долучилися також Тернопільська облдержадміністрація, міські ради обласного центру, Бережан та Кременця, Кременецькі обласна педагогічна академія імені Т. Шевченка та краєзнавчий музей, Бережанська міська громадська організація «Рідне місто», ТОВ «Микулинецький Бровар».
Схоже, збувається мрія голови Тернопільської кінокомісії Леоніда Бицюри, який сказав якось, що дуже хоче, аби «кіно було в Тернополі, а Тернопіль був у кіно».
— За минулий рік у Тернополі було знято три кінострічки, — розповідає Леонід Олексійович. — Це «Старий і мімоза», «Жага неба» та «Поза зоною». Остання — перший проект, який зайшов до нас із державним фінансуванням. Лише за один рік у нас знято стільки фільмів, як за попередні 25. Розбудовуємо інфраструктуру для розвитку та популяризації українського кіно: це кінофестивалі, кінофоруми, кіношкола, кінокомісія… Тож для нас було дуже важливо перейти в реальну площину, відчути, наскільки ми готові підтримати конкретні проекти. «Червоний-2» — це і виклик, і можливості. Вдячний творцям фільму, що вони адаптували сценарій до Тернопільщини, адже попередньо він був зорієнтований на Волинь. Проте ця адаптація була не штучною, а цілком природною, оскільки у нас вони знайшли прототипа свого героя — Омеляна Польового. Від цього фільм стане і реальнішим, і правдивішим. Успішні зйомки «Червоного-2» на Тернопіллі будуть сигналом й для інших творчих знімальних груп, що Тернопіль готовий до роботи над такими проектами.
Галина САДОВСЬКА.
На фото: Богдан Береза у «Червоному»; у кадрі «Червоного-2» міський голова Кременця Олексій КОВАЛЬЧУК.
Фото з вільних джерел