Тобі 33 роки. Це вже полудень зрілості, а ти ще не маєш сім’ї. В твоїх однолітків є незаперечні переваги перед тобою — їхні діти вже ходять у школу. Здоровий, нормальний хлопець. Тобі здається, що здоров’я твоє безмірне, а безжурне життя нескінченне. «Завжди так не буде», викарбував на своїй печатці премудрий цар Соломон. Життя швидкоплинне. В тебе досить мудрості, щоб оцінити досягнуте і подумати, як жити далі.
Основне призначення людини — це відтворити себе в наступних поколіннях. Бог, караючи Адама і Єву за гріхопадіння, сказав Адаму: «У поті чола свого ти їстимеш хліб», а Єві: «У муках народжуватимеш дітей». Продовження роду — святий обов’язок людини і велика відповідальність перед Богом, сім’єю, родиною і нацією.
Поміркуй: без сім’ї ти сам себе позбавляєш любові, радості батьківства, домашнього затишку і прирікаєш себе на самотність, тривожну і важку старість.
«Нема кому привітати,
Ні з ким пожуритись,
Треба було б молодому,
Треба б одружитись»
(Тарас Шевченко).
Якщо візьмеш жінку з дітьми, навіть коли виховаєш їх, то це ще, як вчить життя, не гарантує забезпеченість на схилі літ. Тож ще не пізно вибрати гідну дівчину, взяти шлюб і виховувати дітей своїх, а не чужих.
Після служби в армії в тебе була можливість із своєю середньою спеціальною освітою вступити в Харківську юридичну академію, але ти не захотів: «Знову вчитись?» Минуло кілька років і ти зрозумів, що без серйозної підготовки жити в цьому світі важко. Я радий тобі допомогти, але ж не складу за тебе екзаменів. Не працюєш, то вчися так, щоб без купюри в заліковій книжці тобі ставили задовільні оцінки. Бо ж краще мати тверді знання і роботу за спеціальністю, ніж «п’ятірку» в заліковій і чергу на біржі.
У роки мого навчання навіть такої думки не було, щоб за гарну оцінку дати якусь подачку доценту чи професору. Така поведінка принизила б гідність будь-якого викладача. Мені це здається диким. Мої канікули були завжди важчими, ніж навчання. Під час літніх канікул у школі пас корову, після 8-го і 9-го класів працював підсобником на будові. Коли здобував вищу освіту, то підробляв вантажником в Київському рибокомбінаті, їздив на жнива в Казахстан. Важко зароблені гроші були не лише вагомою добавкою до стипендії, а й вчили бережливо ставитися до них.
Свій хліб кожний здобуває по-різному, фізичною чи розумовою працею: перевертаючи скибу землі, піднімаючи стіни будови, проводячи експерименти в лабораторії чи проектуючи в тиші кабінету. Здобуває згідно з талантом, яким його нагородив Господь. І цей талант людина повинна розвивати і примножувати.
Знаю, що ти виправдовуєш своє парубоцьке життя роботою в Польщі. Але є досить прикладів, коли їдуть на роботу молоді сім’ї. Працюють, дають собі раду і навіть вчаться. Правда, для цього треба володіти польською. Звичайно, треба розпочинати, якщо не з букваря, то з граматики — точно. Знання мови підвищать твій соціальний статус. Та й вдома ти тоді зміг би працювати екскурсоводом, перекладачем. Скільки у нас підприємців не можуть зі своєю продукцією вийти на європейські ринки, бо не володіють мовами.
Молоді люди заробляють стартовий капітал, повертаються, розпочинають свою справу і досить успішно. Треба шукати себе тут, на батьківщині, бо в Польщі ти наймит. Постав перед собою реальну ціль і працюй над її досягненням. Під лежачий камінь вода не тече. Не чекай, що влада дасть тобі роботу. Коли найініціативніші українці та українки втікали за кордон, то і тоді влада нічого не робила, щоб створити тут, на Вкраїні, робочі місця, а тепер, коли добилась безвізового виїзду в Європу, і поготів не створюватиме.
Знаю, що ти заробляєш і зробив ремонт квартири, поміняв вікна, двері. Тут ти молодець, а що ж через рік, через десять?
Згоден з тобою: зараз кожна друга пара розлучається. Сучасна сім’я переживає економічну і духовну кризу. В суспільстві впала християнська мораль. Відсутність подружньої вірності, взаємоповаги — ключова причина розлучень. І розривають свій шлюб безвідповідальні й егоїстичні люди, не здатні жертвувати собою заради обранки чи обранця, заради дітей.
Ти повинен знайти свою половину, аби в гармонії прожити спільне життя. Не зрадь наших сподівань, не дай обірватись генам, що пройшли через терни віків.
І наостанок хочу нагадати тобі п’яту заповідь Закону Божого: «Шануй батька твого і матір твою, і добре тобі буде, і довго житимеш на землі».
Щиро твій дідусь
Мирослав ЯРИЙ.
м. Кременець.
Фото з вільних джерел