Усі цьогорічні випускники марять тим, аби опинитися у списках вступників до омріяного вишу. Проте через переживання перед іспитами, тестами багато хто втрачає віру в себе. Думаю, що історія, яка описана нижче, надихне наших випускників до рішучих дій і поверне впевненість.
Виїзд за кордон – мрія і водночас страшний сон багатьох українців, особливо підлітків. Нове життя, друзі, адаптація – усе це, безумовно, вплине на життя. А що ж казати про нову школу й вступ у країні, в котрій опинився нещодавно?
Все почалось у 2005 році, коли Анастасія Начас, покинувши Україну, приєдналась до своїх батьків, що раніше емігрували в Лондон. Ще юною вона зіткнулась із дорослими проблемами: недостатній рівень англійської, знайомство з новими звичаями і традиціями. Усе це змушувало її працювати над собою утричі більше від однолітків.
Після того, як вона вступила до однієї з державних шкіл району Дагенхем, де проживала, Настя великою працею досягла статусу найуспішнішої учениці школи: замість вечірки – додаткові завдання із хімії, замість ланчу з друзями – вивчення наукових термінів англійською.
Ще з підліткового віку Анастасія навчена наполегливо працювати. З 15 років дівчина уже мала роботу, на яку ходила після школи. Спочатку це був фаст-фуд у метро, пізніше – магазин молодіжного одягу. Подвійні навантаження лише спонукали дівчину до дій. Були й труднощі: постійні недосипи, брак спілкування з однолітками ставали все більшою й більшою проблемою, але Настя знала, що без проблем до перемоги вона не дійде.
Після стандартного шкільного навчання вона вирішила залишитись ще на вищий, поглиблений рівень підготовки до університету в школі й почала бити усі рекорди успішності у школі за всю її історію. “Через те, що я ходила до звичайної, а не приватної школи, в майбутньому я не могла розраховувати на хороший університет” – ділиться Анастасія Начас.
Проте доля вирішила інакше. Після того, як тернополянка закінчила вищий рівень навчання у школі з відзнакою, мама вирішила укласти спір з донькою, суть якого полягала в тому, чи в Насті вистачить сміливості подати документи на навчання у Кембрідж.
Вступна кампанія до найвідомішого університету світу виявилася надважкою: дівчині потрібно було пройти 2 інтерв’ю з академіками вишу й скласти на відмінно 15 шкільних іспитів. І тут трапилося диво. На початку 2016 року Анастасії, юній емігрантці з Західної України, в великій, ще не звіданій Англії, що навчалась в звичайній школі у невиразному районі Лондона приходить лист із печаткою кембриджського університету: “Шановна Анастасіє Начас, щиро вітаємо вас зі вступом у Кембрідж.”. Щастю у родині Начасів в цей день не було меж. Весь Дагенхем, що розміром з Тернопіль, одразу почав вітати юну тріумфаторку Настю. Це й не дивно, школярі з її району рідко вступали до таких іменитих навчальних закладів через малу кількість приватних шкіл в окрузі. Інтерв’ю на місцевих радіостанціях та телеканалах, постійні зустрічі із журналістами – усе це супроводжувало Настю близько місяця.
Зараз Анастасія успішно навчається на архітектурному факультеті, де втілює свою мрію в реальність. Глибокі знання в хімії, математиці та досконале почуття стилю вирізняє її з-поміж однокурсників в очах викладачів. Мріє, що колись вона створюватиме архітектурні прикраси для міст, наче ювелір.
Впевнено можемо сказати, що приклад Насті є дуже мотивуючим для молодих тернополян. Цей приклад вчить нас впевнено йти до своєї мети та ставии цілі й не втрачати віру в себе.
Валентина КУЗЬ,
студентка IV курсу факультету філології та журналістики ТНПУ ім. В. Гнатюка.
Фото з вільних джерел