«Що є держава без правосуддя? Шайка розбійників, і тільки» (блаженний Августин Аврелій, видатний християнський теолог).
Цей висновок зроблений ще на початку нашої ери, й досі залишається актуальним. Наше суспільство зовсім не має впливу на судову систему. Такого немає ніде в Європі. Змінити ситуацію на краще можна, якщо судочинство стане прозорішим. Для цього пропонується стаття з критикою правових позицій суддів під час розгляду ними конкретної кримінальної справи.
Як усе розпочиналося
12 серпня 2014 р. в м. Бучачі під час проведення контролю за вчиненням злочину працівники міліції затримали місцевого мешканця Олега. Це сталося одразу після того, як йому дав 3000 грн потерпілий Михайло. Наступного дня Олегові вручили повідомлення про підозру у злочині, передбаченому частиною 2 статті 189 Кримінального кодексу (далі – КК). Начебто він наприкінці липня 2014 р. вимагав гроші в того ж Михайла, погрожуючи йому вбивством. Через три дні Олега звільнили з-під варти й обрали йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Згідно з обвинувальним актом від 6 жовтня 2014 р. дії Олега перекваліфікували на частину 1 статті 189 КК. Дійшли висновку, що мало місце вимагання з погрозою застосування насильства, а не вбивства.
Крім того, Олега звинуватили за частиною 1 статті 296 КК – у хуліганстві. Начебто він зранку 27 липня 2014 р. у Бучачі на площі Ринок грубо порушував громадський порядок, проявляв особливу зухвалість, безпричинно завдав Михайлові удар в обличчя, чим спричинив йому легке тілесне ушкодження (синець носа).
Пояснення обвинуваченого
На досудовому слідстві Олег заперечив наведені в обвинуваченні факти побиття, хуліганства, погроз і вимагання. Пояснив, що зранку 27 липня 2014 р. п’яний Михайло гасав на своєму бусі центральною площею Бучача й пошкодив легковий автомобіль Олега. Щоб не сталося більшого лиха, Олег забрав ключі від автівки Михайла і тут же вручив їх товаришеві останнього. На цьому конфлікт ніби завершився.
Олег мав намір стягнути шкоду через суд. Тому задокументував факт пошкодження автомобіля і вартість його ремонту. 30 липня та 12 серпня 2014 р. Олег бачився з Михайлом, вони розмовляли про компенсацію шкоди. Ініціатором цих зустрічей був Михайло, який фактично провокував Олега. Як тільки під час другої такої зустрічі Олег отримав 3000 грн, то одразу з’явилася міліція. Його обшукали, вилучили гроші, взяли під варту.
Пояснення потерпілого
Михайло переконував слідчих, що 27 липня 2014 р. на центральній площі Бучача Олег завдав йому близько десяти ударів кулаком в обличчя й один удар биткою по ребрах. Як наслідок, у Михайла були зламані кістки носа, йшла кров, але за медичною допомогою він чомусь не звертався. Потерпілий зізнався, що був тоді в нетверезому стані.
Він також пояснив, що 30 липня та 12 серпня 2014 р. телефонував обвинуваченому і зустрічався з ним. Олег погрожував йому, вимагав 3000 грн. Під час першої зустрічі Михайло записав розмову на свій диктофон, який з цією метою прихопив із собою. Обставини другої зустрічі Михайло фіксував з допомогою апаратури, яку йому надали працівники міліції. На вимогу Олега він дав йому обіцяну суму, після чого того затримала міліція.
Перший судовий розгляд
Обвинувачений і потерпілий своїх показань фактично не змінювали. Ніхто з очевидців, а їх там було не менше чотирьох, не підтвердив, що 27 липня 2014 р. Олег бив Михайла. Мало того, свідки повідомили, що згаданий синець носа був у потерпілого ще до конфлікту з обвинуваченим.
Суд дослідив висновок судово-медичної експертизи, допитав судмедексперта і з’ясував, що виявлений у Михайла синець носа таки міг утворитися до 27 липня 2014 р.
Було установлено, що компенсація шкоди відбулася добровільно. Суд визнав недопустимим доказом звукозапис розмови, начебто зафіксованої потерпілим 30 липня 2014 р. Адже Михайло не мав повноважень здійснювати такий запис, та й ніхто не довів, що на диктофоні саме голос Олега. Що стосується запису, здійсненого 12 серпня 2014 р. з допомогою міліцейської апаратури, то вона не зафіксувала будь-яких погроз і вимагань з боку Олега.
Розгляд завершився винесенням 27 травня 2015 р. суддею Бучацького районного суду В. Федорончуком виправдувального вироку.
За апеляцією прокурора цей вирок 9 вересня 2015 р. був скасований апеляційним судом Тернопільської області, а справа направлена на новий судовий розгляд до Бучацького райсуду. Підстава – під час проголошення вироку суддя не назвав усіх анкетних даних обвинуваченого. Апеляційний суд оцінив це як дуже істотне порушення кримінального процесуального закону. Інших порушень так і не виявили.
Другий судовий розгляд
Він розпочався 18 грудня 2015 р. Нові докази проти Олега не появилися. Скоріше – навпаки: колишня дружина потерпілого засвідчила, що згаданий синець був у Михайла ще в 2010 р., коли вона виходила за нього заміж. Це також підтвердила колишня теща потерпілого.
Ми доводили, що Олег взагалі не скоював злочинів, а його прослуховування і слідкування за ним були незаконними. Такі негласні слідчі та розшукові дії можна проводити лише з дозволу слідчого судді. Однак прокурор чомусь відмовився надати дозвільні документи про це.
Щоб уникнути виправдання Олега, прокурор змінив обвинувачення на: частину 1 статті 125 КК – легке тілесне ушкодження, частину 1 статті 355 КК – примушування до виконання цивільно-правових зобов’язань. Олегові інкримінували два злочини невеликої тяжкості, а дана кримінальна справа набула форми приватного обвинувачення. Начебто він не скоював хуліганства і вимагання, але таки набив потерпілому синець і примушував його до компенсації шкоди. Олег своєї вини не визнав.
30 травня 2017 р. суддя Бучацького райсуду Р. Содомора своєю ухвалою закрив цю кримінальну справу у зв’язку з відмовою потерпілого від приватного обвинувачення.
Апеляційна скарга сторони захисту
Ми просили скасувати вказану ухвалу і виправдати Олега. Відповідно до статті 284 Кримінального процесуального кодексу закриття кримінального провадження у зв’язку з відмовою потерпілого від приватного обвинувачення можливе лише за відсутності реабілітуючих підстав, тобто при підтвердженні зібраними доказами події та складу злочину. У прокурора не було доказів для обвинувачення Олега в будь-яких злочинах. Такі докази взагалі не згадуються в оскаржуваній ухвалі. Суддя проігнорував усі доводи та докази сторони захисту про наявність підстав для виправдання обвинуваченого. Виходить, що можна без відповідного дозволу проводити негласні слідчі та розшукові дії щодо людини, безпідставно обвинувачувати її у вчиненні тяжкого злочину, тримати під вартою, а потім змінити публічне обвинувачення на приватне і закрити кримінальну справу у зв’язку з відмовою потерпілого від приватного обвинувачення. І все виглядатиме ніби законно. Щоб краще зрозуміти несправедливість такої судової практики, треба опинитися на місці обвинуваченого.
Апеляційний суд Тернопільської області ухвалою від 4 жовтня 2017 р. залишив без задоволення нашу апеляційну скаргу. Дійшов висновку, що відмова потерпілого від приватного обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінальної справи. В таких випадках суд визнає відсутність самого обвинувачення і не встановлює ні факт злочину, ні вину особи.
Іншими словами, Олега не визнали винним у будь-яких злочинах, не засудили, але й не виправдали. Мало того, не вказали в судових ухвалах, що він незаконно був затриманий міліцією, перебував під вартою, обвинувачувався у вчиненні тяжкого злочину.
Замість епілогу
В даній кримінальній справі захисниками Олега були автор цієї статті та адвокат Роман Бахір. Ми подали касаційну скаргу до Верховного Суду України, в якій просили скасувати вказані ухвали районного та апеляційного судів. Наша скарга прийнята до розгляду, який ще триває. Про справедливість оскаржуваних ухвал нехай судить читач.
З етичних міркувань не вказую прізвищ обвинуваченого та потерпілого. Обмежуся лише короткою характеристикою наших героїв. Олег ніколи не мав судимостей, його знають як хорошого сім’янина, порядну людину. Михайло має схильність до правопорушень. Він тричі притягувався до адміністративної відповідальності, у тому числі за керування автомобілем у стані алкогольного сп’яніння. Зараз перебуває під слідством за скоєння автоаварії з тяжкими наслідками.
Орест ЗВАРИЧ.
Фото з вільних джерел