Сенсаційний як за мірками останнього десятиліття англійський «Ліверпуль» у фінальному матчі Ліги чемпіонів так і не зміг скласти гідну конкуренцію фаворитові турніру, іспанському «Реалу» — 3:1 на користь королівського клубу. Причому не тільки в автора цих рядків склалося враження, що минулої суботи на полі НСК «Олімпійський» у Києві підопічні Юргена Клоппа насамперед поступилися суперникам у психологічній стійкості і досвіді участі в поєдинках «не на життя, а на смерть».
А й справді, нехай би спробував хтось у протистоянні з Кріштіану Роналду так відверто його «прихопити». Та зірковий португалець уже за мить усім своїм видом демонстрував би суддям і глядачам, що в боротьбі проти нього порушують правила. Натомість у діях незаперечного 25-річного лідера «Ліверпуля», єгиптянина Мохаммеда Саллаха, який лише за сезон підкорив англійську прем’єр-лігу, змусивши називати себе новим Мессі і тим же Роналду, почуття власної гідності вочевидь узяло гору над ніколи не зайвими для гравців такого рівня тактичними хитрощами.
Невдале падіння в боротьбі з куди більш фактурним хитруном Серхіо Рамосом, провину якого, до речі, арбітр не помітив, як з’ясується пізніше, докорінно зламало хід гри. Прикра травма плеча і сльози Мохаммеда вже через півгодини після початку матчу для багатьох стали символом краху надій гравців англійського клубу. До їхньої честі на милість авторитетнішому суперникові не здалися. Однак… десь у підсвідомості в багатьох із них уже запульсували думки, що їх так влучно характеризує давня народна мудрість: «Де тонко, там і рветься».
Для початку, щоправда, «розірвало» не безсиллям ліверпульців при організації власних наступальних дій за відсутності лідера, а просто таки жахливою помилкою невдовзі після відпочинку їхнього стража воріт Лоріса Каріуса. Намагаючись на 51-й хвилині руками віддати м’яч партнерові по команді, зробив це настільки невдало, що шкіряна куля, наштовхнувшись на виставлену ногу Каріма Бензема, стрімко полетіла у ворота «Ліверпуля». Коли і будуть у кар’єрі німецького голкіпера ще невдалі матчі, то найневдаліший, мабуть, уже точно зіграв…
Утім стати переможцем фіналу Ліги чемпіонів через дивовижну помилку суперника було би несправедливо. Вже через чотири хвилини доля віддала гравцям «Ліверпуля» належне за надзвичайно вдалу кампанію в головному клубному європейському турнірі. Після подачі кутового хорватський захисник Деян Ловрен виграв боротьбу на другому поверсі і віддав м’яч на сенегальця Садіо Мане. А той, випередивши голкіпера Кейлора Наваса, негайно переправив його у ворота — 1:1.
Опісля, коли помилка одних відразу ж була компенсована їхньою вдалою комбінацією, без зволікань розпочалася і вже згадана «боротьба нервів». Наставник «Реала» Зінедін Зідан чи не відразу зрозумів, що без «свіжої крові» втретє підряд навряд чи виграєш Лігу чемпіонів. На 62-й хвилині валлієць Гарет Бейл замінив свого іспанського партнера по команді Іско, а вже на 64-й фантастичним ударом через себе знову вивів «Реал» уперед — 2:1. Утримувати здобуту перевагу для гравців королівського клубу, звісно, не новина. Особливо, коли вже згаданий Садіо Мане другу свою в матчі нагоду невдовзі змарнував — прицільно пробивши повз Наваса, влучив у стійку воріт.
Остаточно ж поставив хрест на надіях «Ліверпуля» злий геній голкіпера червоних Лоріса Каріуса в цьому матчі Гарет Бейл. Ще один удар валлійця по воротах на 83-й хвилині аж ніяк не назвеш геніальним, а, так би мовити, «для годиться». Та спантеличений власною помилкою і диво-голом суперника страж воріт знову підвів партнерів по команді, невдало парирувавши шкіряну кулю в сітку власних воріт — 3:1 на користь «Реала». На те він і королівський клуб, аби втретє підряд і вчетверте за останні п’ять сезонів стати переможцем Ліги чемпіонів.
Фото з вільних джерел