Вільне життя

Повернення Степана Данилишина

У тернопільському видавництві «Навчальна книга — Богдан» вийшла у двох частинах книжка «Художник театру», присвячена уже дещо призабутій постаті головного художника Тернопільського музично-драматичного театру імені Т. Шевченка, заслуженому діячеві мистецтв УРСР Степанові Данилишину. Він понад двадцять років (1952—1973) творив сценічне обличчя нашого театру, його естетичну ауру. А до Тернополя працював у театрах Проскурова (нині Хмельницький) та Коломиї.

Книжка розповідає про родинне коріння Степана Данилишина (він народився 5 січня 1910 року в селі Юхимівцях неподалік Кам’янця-Подільського), роки навчання (в Одесі, Києві, тодішньому Ленінграді) та роботу в кожному з трьох театрів, у яких довелося працювати. Спогадами про художника ділиться його донька Валентина Данилишин. У передмові вона зазначає: «Непросто було впорядкувати роботи батька, враховуючи віддаленість початкового періоду творчості. Його ескізи декорацій… зберігалися в нашому домі. Після переїзду з Тернополя до Ужгорода я їх переоформила й створила експозицію робіт батька — вона міститься в нашому будинку в окремому приміщенні разом з архівними матеріалами. Власне в цьому приміщенні й опрацьовувала їх Віра Стецько. Друга експозиція робіт — ескізи інших декорацій, костюмів і живопис — у квартирі тата, в Тернополі».

Згадка про світлої пам’яті мистецтвознавицю Віру Стецько не випадкова. Вона допомогла доньці художника «подивитись на батька під новим кутом зору», «віднайшла в домашньому архіві інформацію про школу Михайла Бойчука, яку, виявляється, пройшов свого часу батько». Згодом Віра Стецько активно допомагала і зі встановленням меморіальної дошки художникові на будинку, в якому він жив (на розі бульвару Шевченка та вулиці Гетьмана Сагайдачного) та оформленням музею робіт художника в його квартирі. Вдячна Валентина Данилишин присвятила книжку про батька саме їй — «Вірі Стецько — «хресній мамі мого тата».

Якщо перша частина книжки — це спроба оглянути життєвий і творчий шлях художника Степана Данилишина крізь призму власних спогадів доньки, то друга — це каталог екскізів декорацій та костюмів, а також живописних робіт сценографа. Обидві частини щедро ілюстровані: у виданні сотні світлин — екскізів декорацій і костюмів, сцен із вистав, програмок, копій документів. Гарний папір, кольоровий друк робіт художника дають можливість оцінити їхню мистецьку вартість, манеру творення і художні смаки сценографа нашого театру шістдесятих-сімдесятих років минулого століття.

Він покинув цей світ у грудні 1973-го. В останню свою ніч ще працював над макетом до вистави. Смерть обірвала його життя раптово. Свій вічний спочинок знайшов на Микулинецькому кладовищі Тернополя. У 1975-му ще відбулася посмертна виставка робіт Степана Данилишина. А потім, здалося, про нього забули. Та настали нові часи і зусиллями Валентини Данилишин та її помічників у 2013-му з’явився і музей художника, і меморіальна дошка. А тепер ось ця книжка, що збереже для майбутніх поколінь творчість Степана Данилишина. Що–правда, вона дороговартісна, тому вийшла невеликим накладом. Але якщо книжка з’явиться у бібліотеках, на кафедрі театрального мистецтва педуніверситету, з нею зможуть ознайомитися всі охочі. А «дорогим усім в рідному театрі Степана Данилишина», пані Валентина її вже подарувала.

Галина САДОВСЬКА.

Фото з вільних джерел

Loading...

Про автора

Всеукраїнська незалежна громадсько-політична газета

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини