Вільне життя

Де квітла наша юність золота

Цьогоріч виповнилось 50 років восьмому випуску 1968 року Бережанської середньої школи-інтернату.

Коли ми вчились, її директором був Омелян Федорович Благуляк — досвідчений, суворий та вимогливий педагог. Тоді у школі навчалися 420 учнів. Колектив, який він очолював, складали вчителі високої кваліфікації, котрі давали учням глибокі знання, належне виховання та заміняли їм батьків. Це М. П. Баранівський, В. О. Жук, М. В. Грабар, С. І. Лазурко, Г. М. Руденко, а також ті, що вже відійшли у вічність: М. П. Палюра, Л. І. Зозульова, П. М. Бай, В. М. Люшняк, Я. І. Данилів, Г. І. Пиріжок. Старший вихователь Ф. М. Кржечківський та вихователі І. Ю. Палюра, В. У. Лагота.

Школа-інтернат славилась активністю своїх учнів. Вони були учасниками міських спартакіад. Наш великий дитячий хор виступав не тільки в Бережанах, а й у Тернополі. Вперше серед шкіл-інтернатів України у нас був створений музей природи та шкільне лісництво — завдяки відміннику народної освіти викладачці біології Марії Петрівні Палюрі. Наші учні брали участь у районних та обласних олімпіадах, ходили в турпоходи, їздили на екскурсії. А ще у нас проходили КВН, шкільні вечори. Ми мали своє радіо, фотогурток, велику бібліотеку. При школі діяли швейна та столярна майстерні. Дівчат випускали з кваліфікацією швеї ІІІ розряду, а хлопці навчались столярної справи.

Глибокі знання наших учнів підтвердило реальне життя: понад 60 відсотків з них стали дипломованими спеціалістами різних професій. Так, три десятиліття працює директором школи Леся Гінда (Хома), а всього у неї п’ятдесят років педстажу. Довгий час в одному з колгоспів Зборівського району головувала Ганна Андронник-Дудинська.

Регулярно ми збираємось на ювілейні зустрічі: 10, 20, 40, а тепер і 50 років після закінчення школи. На жаль, щоразу нас збирається все менше і менше. Так, цьогоріч хвилиною мовчання та молитвами «Отче наш» і «Богородице Діво» вшанували пам’ять уже 14 своїх однокласників та вчителів, що відійшли в інший світ. (Панахида відправлялася в греко-католицькій церкві священномученика Йосафата в Тернополі).

Неповторними були виступи вчительок В. О. Жук, С. І. Лазурко, М. В. Грабар.

По-різному склались наші долі. Розповідали про своє життя, раділи успіхам, співпереживали одні одним. Дітям школи-інтернату, що нині навчаються у нашій школі, подарували футбольні м’ячі. А коли настала пора прощання, ми щиро промовляли:

«Спасибі, рідний класе наш,
Що пригорнув до себе нас ще раз,
Що повернув нас трішки в ті літа,
Де квітла наша юність золота»

Велика наша вдячність директорам школи-інтернату М. В. Старко та школи-гімназії м. Бережан М. М. Будару за гостинність. Уклін та подяка організаторам зустрічі, що ще раз нас зібрали: старості «А» класу Оксані Димніч, Вірі Федорович, Марії Мариняк та усім, хто їм допомагав. Не вдалося віднайти Марію Мехур, що мешкала у Скалі-Подільській Борщівського району та Тамару Самборську. Бажаємо здоров’я Роману Заготинцю, Лесі Наконечній. Миру тим, що не змогли приїхати з окупованої території.

Нагадуємо: наступну нашу зустріч скликаємо через три роки — в першу суботу червня 2021 року: це буде наш ювілейний рік — нам виповниться по сімдесят. Дай Боже усім дочекати.

Надія КАРДАШ.

м. Заставна Чернівецької області.

Фото з архіву авторки

 

Loading...

Про автора

Всеукраїнська незалежна громадсько-політична газета

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини