Втомлені спекою, але усміхнені бійці батальйону «Тернопіль» зустрічають гостей. Нещодавно ми з Вірою Усцовою, Олександрою Столбовою, К. Удодовою та О. Науменком заїхали провідати давніх друзів. Звісно, не з порожніми руками — уся машина була заповнена гостинцями для захисників. Тут і всіляка городина, і садовина, і крупи, і печиво, і чаї — та чого тільки нема, адже це найменше, чим можемо допомогти. А ще привозимо їм газету рідного краю — «Вільне життя плюс» — і це викликає в них щире захоплення. Це як вісточка з дому.
Деякі приправи, наприклад, базилік, на блокпосту маємо свої домашні, хизуються військові. Є в хлопців і свій захисник — рудий Бобик. А от що дошкуляє бійцям, то це ціла армія мух та гарячі донбаські промені. Від непроханих комах давно вже не рятують жодні сітки та липучки, а спека дістає і в бліндажі. Про такі буденні проблеми бійці розповідають жартуючи, з цим вже давно звиклися.
Нас одразу запрошують до столу та пропонують каву. Цього ранку ми поснідали разом із захисниками, адже ні ласощів, ні кави вони не шкодують. За приємними розмовами й жартами час пролітає швидко. Чотири роки дружби далися взнаки. Зустрілися з давніми знайомими — паном Андрієм, паном Тарасом, паном Орестом, помітили й новеньких, ще дуже молодих бійців.
На останок робимо декілька світлин на пам’ять і прощаємося з тернопільцями до наступної зустрічі. Сюди нас кличуть у будь-який час, без гостинців, без попереджень — просто в гості.
Наші захисники — привітні, гостинні, прості й по-особливому рідні, ніби брати. Вони мимоволі називають бліндажі хатою, завжди раді гостям та усміхнені. Бійці, захисники, друзі.
Таня УДОДОВА,
учениця Лисичанської загальноосвітньої школи №8.
Луганська область.
На фото авторки: Мірра ВОЛЯНСЬКА дарує «Вільне життя плюс» бійцям; частуємось кавою — у другому ряду стоять бійці Андрій НИТКА, Тарас ГОГУСЬ, Олександра СТОЛБОВА, мама учнів, що була нам за водія, боєць Орест РОМАНЧУК.