Поблизу Шумська працівники львівського меморіально-пошукового підприємства «Доля» виявили останки чотирнадцяти тіл членів ОУН-УПА, загиблих, імовірно, в 1946—1952 роках. Після судмедекспертизи відбудеться їхнє перепоховання за християнським обрядом із почестями, гідними пам’яті борців за волю України.
Пошуковці приїхали на Шумщину за сприяння Українського інституту національної пам’яті й на замовлення ГО «Меморіал Південна Волинь». Місце пошуків було відоме, бо очевидці розповідали, що після закінчення німецько-радянської війни більшовики звозили підводами тіла загиблих упівців і клали біля райвідділу міліції для опізнання. Багато повстанців загинули в сутичках із більшовиками, декотрі самі вкорочували собі віку, потрапивши в пастку.
Після опізнання вороги викидали тіла в окопи, що залишилися на околицях Шумська з часів Першої світової війни, й присипали землею. Люди бачили останки, які виднілися з-під насипу. Не раз і пси носили містечком моторошні знахідки — руку чи ногу…
— У цьому ж окопі ще на початку 90-х років ми з товаришами самотужки розкопали рештки п’яти тіл, — розповідає шумчанин Василь Петрук. — І в Мировому виявили могилу двох повстанців. Тож замовили сім домовин — і всіх сімох героїв урочисто перепоховали на цвинтарі в Шумську. Ми знайшли чимало таких місць по селах району, ще про багато знаємо. Лежать упівці й на території саду поблизу того ж райвідділу міліції, і на хуторі Німеччина: в одній могилі — 40 повстанців і ще невідомо, скільки в двох окремих. Пошуковці працювали й там, але поки результату немає.
Заступник директора КП «Доля» з пошукової роботи Володимир Харчук розповів, що в розкопі знайшли «алюмінієвий хрестик, гудзики військових одностроїв німецької і радянської армій, цивільні гудзики, гребінець, кишеньковий ножик». Ці артефакти свідчать про поховання упівців. Щоправда, голова ГО «Меморіал Південна Волинь» Ігор Золотун наголошує: це не поховання, адже тіла патріотів просто викидали, як сміття, і засипали землею.
— Підпілля на Шумщині діяло до 1952 року — саме тоді була знищена остання боївка УПА, — каже Ігор Золотун. — Жодних здогадів щодо того, чиї тіла знайшли, немає. Якщо фахівці візьмуть аналізи ДНК, а колись в Україні створять базу тих, хто шукає родичів-членів ОУН-УПА, то ми встановимо на місці перепоховання табличку з їхніми іменами. Але надія на це мізерна.
На Шумщині чимало місць бойової слави УПА. В багатьох активісти встановили пам’ятні хрести — десь із прізвищами, десь — без, але це — крапля в морі. Попереду ще великий обсяг роботи на довгі десятиліття. Василь Петрук стверджує, що особисто знає рідних загиблих патріотів. Вони, звісно, погодяться на тест ДНК, аби мати можливість вклонитися могилам своїх родичів-героїв. Та чи буде колись в Україні політична воля на відновлення пам’яті про те, чого нація не мала права забути?
— Перепоховати повстанців — людський і християнський обов’язок українців, — наголошує Василь Андрійович. — Ми повинні нарешті за стільки років державності визначитися, хто наш ворог, а хто приятель, я не кажу — брат. Поки не знайдемо і не пошануємо тих, хто загинув за вільну Україну, доти в нас не буде ні пуття, ні спокою, ні нормальної держави.
Фото з вільних джерел