Початок вересня приніс обнадійливі новини для тих українців, які прагнуть єдиної Помісної православної церкви. Найперше під час зустрічі 31 серпня Вселенського Патріарха Варфоломія з главою РПЦ Кирилом (на прохання останнього), яку багато хто очікував із зрозумілою тривогою, жодних несподіванок не сталося. Як повідомляють засоби масової інформації, під час більш як двогодинної розмови московський гість наполягав, щоб питання української автокефалії вирішувалось «консенсусом», тобто одностайною згодою усіх православних церков. Звісно, якби Вселенський Патріарх на таке погодився, про автокефалію ми мали б забути, бо свого «добра» на неї РПЦ ніколи не дала б, та ще й кілька прихильних до себе церков на це підмовила б.
Проте Патріарх Варфоломій проявив твердість і послідовність. Вийшовши до журналістів після завершення зустрічі двох патріархів, митрополит Еммануїл зазначив: «Вселенський патріархат вирішив використовувати всі шляхи, щоб вирішити питання автокефалії Українській православній церкві. Рішення було ухвалене в квітні. І ми імплементуємо це рішення. Вселенський патріархат не чинить розколу, такі погрози йдуть з іншого боку. «Це буде не створення нового розколу, а приєднання до церкви». Про це було повідомлено Патріарху Кирилу під час його візиту».
У РПЦ та УПЦ(МП) одразу заговорили про неточність перекладу слів митрополита Еммануїла. Мовляв, імплементується не рішення про надання автокефалії Українській церкві, а рішення «розглянути всі способи, якими може бути проголошена ця автокефалія». Очевидно, представники Московського патріархату намагались підсолодити гірку пілюлю, яку отримали на Фанарі. Що питання уже вирішене і воно не на користь Москви, свідчило й те, як поспішно Кирило покинув резиденцію Вселенського патріархату.
А вже наступного дня, як мовиться, всі крапки над «і» розставив Вселенський Патріарх Варфоломій, виступаючи з промовою на відкритті синаксису — зібрання усіх ієрархів Константинопольського патріархату, що скликається для вирішення найважливіших, найнагальніших питань церкви. До слова, попередній раз синаксис збирався ще в 2015 році, перед Всеправославним собором. Вітаючи ієрархів церкви цьогорічного зібрання, Патріарх Варфоломій зупинився на труднощах, з якими зіштовхнулося українське православ’я, назвавши їх труднощами не сьогоднішнього дня, труднощами, які не створив Вселенський патріархат, але які він повинен і має законне право вирішити. «Все почалося на початку XIV століття, коли престол Київської митрополії було перенесено без канонічного дозволу церкви-матері до Москви. І з того часу з боку наших київських братів продовжувалися невтомні зусилля здобути незалежність від церковного контролю з боку московського центру. Справді, упертість Московського патріархату стала причиною розколу, від якого досі страждає народ України», — зазначав Патріарх Варфоломій.
За його словами, розгляд цього питання з огляду на святі канони не виправдовує ніякого втручання з боку церкви Росії, оскільки це не юрисдикція Московського патріархату. Київська митрополія, вкотре наголошував Патріарх Варфоломій, «залишається постійно і безперервно у канонічній залежності від Константинопольської церкви-матері». А вона, церква-мати, «не поступається своїми канонічними правами над Україною, і в тій ситуації, яка сьогодні склалася в українському православ’ї, і склалася через Росію, яка не змогла вирішити проблеми, Вселенський Патріарх взяв на себе ініціативу вирішити «українське питання».
Зібранню архієреїв Константинопольського патріархату була представлена й офіційна доповідь на 90 сторінок професора Макарія Крістополіса, який тривалий час вивчав українське питання. Обговоривши його, синаксис оголосив про одноосібне право Константинопольської церкви надати Томос про автокефалію Українській православній церкві. Тобто згоди на це інших церков, зокрема й російської, не потрібно. «Судячи з… рішення Вселенського патріархату, є Господь з нами», — так відреагував на благу звістку з Фанару Президент України Петро Порошенко.
Ще одним підтвердженням того, яке рішення імплементує Вселенський патріархат, стало скерування в Україну двох його представників (екзархів) — архієпископа Памфілійського Даниїла із США та єпископа Іларіона Едмонтонського з Канади. Це не означає створення Константинопольського екзархату в Україні. Йдеться про послів Вселенського Патріарха «в рамках підготовки надання автокефалії», як зазначається в офіційному повідомленні Фанару. За словами відомого релігієзнавця Людмили Филипович, обидва екзархи — це українці за духом і місцем народження, хоча тепер і є громадянами США та Канади. Один — з Івано-Франківська, другий зі Львова. «Патріарх Варфоломій зробив правильно, що призначив сюди людей, які добре розуміються в українській ситуації. Вони неодноразово бували в Україні і володіють всією повнотою складнощів, з якими вони можуть зустрітися», — повідомила релігієзнавець. І пояснила місію екзархів — підготувати архієрейський собор православної церкви України. Потрібно буде об’єднати єпископів трьох юрисдикцій, які підписали звернення до Вселенського Патріарха з проханням про Томос: УПЦ Київського патріархату, УАПЦ і частини УПЦ(МП). На її думку, призначення екзархів від Константинополя є підтвердженням того, що справа впритул наблизилася до отримання Томосу, тобто статусу автокефальної церкви.
Це усвідомлюють і в Московському патріархаті. Тому й такі різкі оцінки, погрози та шантаж лунають з його боку. Голова синодального відділу із взаємин РПЦ із суспільством та ЗМІ Володимир Легойда назвав призначення Вселенським Патріархом екзархів в Україні «безпрецедентно грубим вторгненням на канонічну територію Московського патріархату». Ще різкішими були оцінки іншого представника РПЦ, митрополита Іларіона в російському телеефірі. За його словами, Константинополь вчинив з РПЦ «підло і підступно», а таке «нахабне і цинічне втручання в справи іншої помісної церкви» може призвести до розколу Вселенського православ’я. «Якщо Константинополь доведе до кінця свій підступний план надання автокефалії… це буде означати, що автокефалію отримає якась група розкольників. Канонічна церква цю автокефалію не прийме. Ми в російській церкві цю автокефалію не визнаємо. Нам не залишиться нічого, крім як розірвати спілкування з Константинополем», — заявляв Іларіон. «Рішучий протест і глибоке обурення» рішенням Константинополя призначити своїх екзархів в Україні висловив і синод РПЦ, якого, кажуть, і не було, а його заяву оприлюднено.
Порівняйте тональність виступів представників Вселенського і Московського патріархатів. У перших — зваженість висновків, намагання допомогти братам-українцям, які прагнуть автокефалії, повернути їх у канонічне лоно церкви. Там говорять, що треба вилікувати розкол в Україні, але жодного разу не назвали «розкольниками» мільйони українців, які відійшли від Московського патріархату. Для Константинополя ми — улюблені чада, благочестивий український народ. А для Москви ми все ще — «якась група розкольників», якій, бачте, хочуть надати автокефалію. РПЦ зовсім не болить наша доля. Для неї головне — утримати православний люд України в своєму полоні будь-якою ціною, навіть розколом православ’я.
«Судячи з тону погроз, Московська патріархія зараз не здатна до адекватної реакції на проблеми, які виникли, чим заганяє себе у глухий кут самоізоляції та схизми». Такий висновок речника УПЦ(КП) архієпископа Євстратія (Зорі). Згадаймо: через непомірні амбіції на лідерство у світовому православ’ї РПЦ не брала участі у Всеправославному соборі на Криті, чим протиставила себе більшості православних церков. А оті вояжі її представників по інших православних церквах, щоб вони не підтримували автокефалію для Української церкви? А намагання посварити Елладську церкву із Вселенським Патріархом? Останнє так обурило Грецію, що вона не видає віз російським священнослужителям, вважаючи їх «шпигунами та агентами впливу». А вони ж так люблять їздити на Афон! Схоже, православний світ у більшості своїй уже зрозумів справжні наміри РПЦ і перестає їй потурати. Що ж до України, то, за словами її Президента, «ми не питатимемо дозволу ні в Путіна, ні в Кирила, як нам молитися та в які храми ходити».
Отож, як свідчать останні події, Україна нині за крок до Томосу. За повідомленнями ЗМІ: очікується, що перед наданням Томосу на соборі Константинопольського патріархату розглянуть питання про анафему Патріарха Київського Філарета. Очевидно, його канонічно реабілітують — як послідовного борця за автокефалію Української православної церкви. Будуть також визнані канонічними і всі ієрархи, яких він висвятив, і всі священики, рукоположені в Київському патріархаті. З отриманням Томосу закінчиться сумна історія українського розколу, породженого Москвою. Зникнуть, за московською термінологією, «розкольники», «неканонічні» та «неблагодатні» українці. Істинні їхні прагнення зрозуміла справжня, а не самозванна церква-мати і взялася канонічно залікувати розкол. Молімо Господа, щоб їй уже ніщо не перешкодило завершити цю справу і прийняти в сім’ю помісних православних церков ще одну сестру — помісну Українську православну церкву.
Галина САДОВСЬКА.
Фото з вільних джерел