Дивлюсі, як то в парламенті депутати сі чубили за закон про українську мову, і дивуюсі. Чо то так: всі на словах хочут, аби російської було менше, жеби наша мова сі розвивала і всі нею балакали, а як прийшлосі до діла, то понаписували мало не десіть писульок і кажне хтіло тільки свою пропхати.

В кажного свої вимоги — там розмиті, там недописані, аби надалі годен було той закон обійти. А чо би закони не писати, як рецепти: тре те-то стільки-то і отак-то готувати, бо інакше не можна. Коротко, чітко, хіба нє? І тоди ніхто би не шукав дзюрок і лазівок, всі би всьо розуміли і виконували. Бо як в рецепті: як не печеш чи не вариш, скільки тре, то їдло або згорит, або недоварит і тобі за то надают по чолі лижкою. Отак тре нашим депутатам робити, а не за славою бігати.

Ми ж тим часом сі берем за ліверно-бараболяні пиріжки. Для тіста нам тре п’ять середних бараболин, 100 грам маргарини, 50 грам олії, їдне яйце, 70 грам дріжджів, 150 мілілітрів теплого молока, столову лижку цукру і капку соли, муку.

Бараболю варимо в підсоленій воді. Тим часом розчиняємо в теплім молоці дріжджі, додаємо цукор і капку муки. Як бараболя сі зварит, юшку з неї зляйте в горнятко, а саму бараболю файно вимніт, додайте маргарину, олії, а тоди доляйте той відвар. Зачекайте, най теє тісто троха вистигне, тоди вибийте яйце і додавайте муку, замішуючи тісто. Воно має бути м’яке. Накрийте чимісь і поставте в тепле місце, жеби підкисло.

Беремсі за начинку. Я даю всього вперемішку: запасусі, як є можливість, свинячими легенями, серцьом, збираю докупки куричі жолудки, коли ріжу кури. То всьо мию, відварую, юшку зливаю для пса, жеби не пив чисту воду. Далі ставлю варити начисто. Солю, кидаю лаврове листя і вару, закім не буде готове. Той фарш можна зварити не тілько перед приготування пиріжків. Як маєте час, то зваріт наперед, а потім заморозьте. Так можна буде тілько розморозити і братися за начиняння пиріжків.

До того фаршу смажу дві цибулині. Вимішую, мелю на м’ясорубці, затим солю і перчу до смаку. І ще, закім не забув. Вліті чи навесні, як вже є зелена цибуля, то до фаршу можна вкришувати і її. Далі можна сі брати за начиняння пиріжків. Думаю, вчити вас тому ділу не тре.

Пиріжки можна смажити, як то вже сі звикло. Аромати такі, же з другого кінця вулиці пси виют. А в кого жолудок слабенький, то можете запекти в духовці. Тоже непогано виходит. Словом, робіт, як кому добре. Головне — смачного!

Ваш пан ЮЗЕК

Ілюстрація Миколи ПИЛИПОВИЧА