Про те як руйнували церкву в Тернополі
Перечитую історико-публіцистичний збірник, до якого увійшли спогади емігрантів з Тернополя. В статті Богдана Остап’юка «Документ ганьби » читаю про те, як новітні варвари, московські зайди висадили в повітря монастирську Свято-Успенську церкву в Тернополі.
Для терноп ільців Успенська церква була тим, чим для киян Печерська лавра або для волинян Почаївська лавра. Богданові Остап’юку вдалося отримати з Тернополя зшиток, в якому на 14 сторінках записано докладний опис руйнування Свято-Успенської церкви. «Цей новітній Нестор-літописець — чесний та побожний мешканець рідного Тернополя. Передаючи цей зшиток моїй землячці, колишній сусідці в давньому Тернополі, просив опублікувати це у нашій пресі, щоб вільний світ знав, яку страшну кривду заподіяли московські зайди». І далі Б. Остап’юк цитує докладно за оригіналом лише ті суттєві місця із зошита, які безпосередньо стосуються руйнування святині. Причому залишаючи правопис і стиль автора.
Сумні дні були для тернополян у травні 1962 року. Не минуло ще 10 днів з того часу, як почали розбирати каплицю з написом «Отці І.С.В. Ізбавителя збудували цю каплицю у 200- літню річницю основання чина (1732— 1932)». Тим самим трактором, що розвалювали каплицю 28 травня 1962 року, стягнули баню з дзвіниці. (В 1931 році передав Слуга Божий митрополит Шептицький Свято-Успенський монастир оо. Редемптористам). У 1932 році стару первісну каплицю поширив і збудував будівничий Андрій Фалендиш. Автор зшитка звертався до тих, що руйнували дзвіницю (Фінашин Микола Павлович, Пацула Ісаак Карпович): навіщо нищити те, чим навіть чужинці під час війни милувалися, малювали, фотографували? Фінашин відповів: «Ето строілі попи, разбірьом, сдєлаєм здесь двор». Учні з російсько ї школи, що стоїть біля церкви, цілу осінь, як виходили на перерву, кидали каміння у вікна, а всередині церкви зробили туалет. У неділю, 18 листопада 1962 року, цілу добу бурували діри і закладали міни. А в 7.30 при допомозі війська і міліції електрично підмінували. Людей, які обступили церкву і плакали, відганяли. «Полєтєла ваша церква в космос», а старшина сказав: «Уже дєло сдєлано». До автора зшитка підійшов начальник відділу кадрів автоколони Гусей Сергій Володимирович і сказав: «Вам церкви не треба, маєте кіно і ходіть у кіно». По тих грудах ходили і командували Нерсесов Степан Абрацим’янович і М’ячик Микола Захарович. Укінці Б. Остап’юк пише: «На цьому кінчить наш новітній Нестор свій опис руйнування СвятоУспенсько ї церкви, яке почалося 28 травня, а закінчилося 19 листопада 1962 року. Цей документ ганьби, зокрема, суто московські прізвища новітніх геростатів нагадуватимуть нам повсякчасно, хто був і є нашим найбільшим ворогом. Москва руками своїх опричників, які хмарою сунули на наші землі, нищила і далі нищить усі цінні історичні, культурні пам’ятки нашого народу. А зшиток цей — оригінал з описом руйнування святині в Тернополі — зберігається в архіві Патріарха Йосифа Сліпого в Римі».