Дорогі брати і сестри! Свого часу можна було побачити дошкульну карикатуру: два роботи розмовляють про кризу праці. Один скаржиться, що не може знайти роботу. Інший відповідає, що проблему розв’язав, коли влаштувався на одному підприємстві як психолог. Теперішній час усю свою надію покладає на механіку й техніку. Техніка розвивається, а діяльність духа, натомість, різко зменшується. Техніка любові зробила із жінки річ, предмет розваги, грішної насолоди та цинічного задоволення. Життя тепер ціниться лише в матеріальному плані. З одного боку, воно стало нібито легшим, а з іншого — багато в ньому прихованого незадоволення. З одного боку, легша праця, з іншого — праця без особистих ініціатив. З одного боку, родина з тягарями, з іншого — ярмо самостійності. З одного боку, легкість спілкування з іншими людьми, з іншого — мінливість такого спілкування і взаємин. З одного боку, дедалі вільніша любов, з іншого — мізерність тої любові. З одного боку, рівноправність жінки з чоловіком, з іншого — жінки з новими нервовими хворобами. З одного боку, менше нерівності, з іншого — більше егоїзму. Живемо в час великих змін.
Віденський кардинал Кеніг звернув увагу на три характерні ознаки сучасного світу. Перша: вплив християнства на світ постійно зменшується, слабшає. Друга: відчування самотності та нудьга, недбале одягання, нестабільність на роботі й навчанні, брак духа жертовності, переборщене споживацтво, пошук сексуальних насолод, алкоголю та наркотиків. Третя ознака стосується тяжких проблем молоді: невдоволення, нарікання, критикування усього і всіх. Ось картина наших часів.
Нині ж сумно зазначаю: час од часу організовуємо зворушливі й дорогі релігійні, храмові свята, але насправді в глибині свого серця ми весь час залишаємось язичниками. Ми навчилися ставити свічки і робити аборти; освячувати вербу і руйнувати свої сім’ї; будувати церкви і жити в блуді; прикладатися до ікон і залишатися глухими до чужої біди; ходити в храми і тиранити своїх домашніх. Ми надто рано зраділи «відродженню» віри і дуже швидко забули, що інша віра — гірша від безвір’я, і що Христа розіп’яли аж ніяк не атеїсти. Сенс віри — у внутрішньому перетворенні, а якщо цього немає, то віра швидко стає лицемірством або просто ритуалом, покликаним переконати людину, що вона «духовна» і «віруюча». У взаєминах із нашими ближніми завжди пам’ятаймо, що всі ми — діти одного Небесного Отця і однієї Небесної Матері. Тоді буде нам легше любити одне одного і допомагати навзаєм собі.
Якби всіх мешканців планети Земля помістити до одного села як 100 осіб, де би, однак, збереглась пропорційність усіх людських відмінностей, який би вигляд мало таке маленьке різнорідне село? Саме це стало предметом дослідження Филипа Гартера, лікаря з лікарні Стенфордського університету. Ось його результат: у селі жили б 55 азіатів, 22 європейці, 15 мешканців Західної півкулі, 8 африканців; 52 жінки, 48 чоловіків. З них: 70 людей іншого кольору шкіри і 30 білих; 70 людей іншого віровизнання, 30 християн; 89 гетеросексуалів, 11 гомосексуалів; шестеро людей мали б увесь світовий маєток, стільки ж було б із США, 80 жили б у домі, який не відповідає стандартам нормального життя; 70 не вміло би читати; 50 страждали б від недоїдання; один був би на порозі смерті; одна була б вагітна; один мав би університетську освіту; в одного був би комп’ютер.
А тепер — інтерпретація наведених даних. Роздумаймо про це так: якщо ви живете в гарній квартирі, маєте достатньо їжі і вмієте читати — ви член дуже маленької групи вибраних. Якщо маєте гарний дім, їжу, вмієте читати і маєте комп’ютер — ви член еліти. Якщо ви вранці почуваєтеся здоровим — ви щасливіші, ніж мільйон людей, які помруть цього тижня. Якщо вас ніколи не били, якщо ви не були ув’язнені, не зазнали тортур або голоду — ви щасливіші від 500 мільйонів мешканців цього світу.
Якщо ви можете ходити на службу Божу до храму без боязні, приниження, арешту, мук або смерті — ви щасливіші, ніж мільярд людей, які не мають такого щастя. Якщо маєте їжу в холодильнику, одяг на собі, стріху над головою і ліжко, де спати, ви багатші, ніж 75 відсотків людей нашої планети. Якщо маєте гроші в банку та в своєму гаманці, ви належите до восьми відсотків найбагатших людей світу. Якщо ваші батьки ще живі, ви щасливі, бо це дуже рідкісний випадок.
Якщо ви живете з усмішкою на обличчі і завдячні за все це — ви благословенні, бо більшість людей має таку можливість, але не робить цього. Якщо тримаєте в своїй руці чиюсь руку, якщо обнімаєте когось, ви благословенні, бо можете поділитися своєю любов’ю з ближнім своїм. Якщо можете читати це — ви благословенні, бо про вас хтось думав, коли писав це, та, що більше, ви щасливіші від тих двох мільярдів людей, які не вміють читати взагалі.
Нехай ці роздуми спонукають нас до вдячності Господу Богу за всі отримані ласки, щоб усвідомити те, як багато ми від Нього одержуємо, і ніколи не нарікаймо, а навпаки, завжди в усьому сповняймо Його пресвяту волю, віддячуймо Йому своєю любов’ю та прославляймо Його, виконуючи Його святі заповіді.
Любімо одне одного, як Господь полюбив нас, що віддав Свого Єдинородного Сина на хрест, щоб нас спасти для життя вічного.
о. Микола СУС.
с. Дзвинячка Борщівського району.
Фото з вільних джерел