ПРИЄМНО, ЩО СЕРЕД ПЕРЕМОЖЦІВ ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНОЇ АКЦІЇ «СІМ
ЧУДЕС УКРАЇНИ» Є Й СКАРБИ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ЗЕМЛІ. ЦІ ОБ’ЄКТИ МОЖУТЬ
СТАТИ ОРІЄНТИРАМИ ДЛЯ ВАШИХ МАНДРІВ.
Дністровський каньйон
На Дністрі гори підходять так близько до ріки, що утворюють каньйон, руслом якого тече ріка. Типовий вигляд Дністровського каньйону — круті скелясті або заліснені береги, дика та неторкана природа, мальовничі острови. Потоки джерел у деяких місцях зриваються з кручі просто в річку, перетворюючись на живописні водоспади.
Скельні відслонення на Дністрі, так звані «стінки» — пам’ятки природи, подібних до яких у світі практично немає. Тут розташовані відомі в усьому світі відслонення (с. Стінка Бучацького і с. Трубчин Борщівського район ів), які містять у собі давні скам’янілі рештки флори та фауни, яким близько 500 мільйонів років.
Оптимістична печера
З 1966 року до сьогодні спелеологи дослідили більше 216 кілометрів ходів, галерей та гротів цієї печери, що робить її найдовшою печерою Європи, найдовшою гіпсовою печерою світу та другою за довжиною серед вапнякових печер (поступається лише вапняковій Мамонтовій печері у США)…
Печера «Оптимістична» розташована поблизу села Королівки Борщівського району. Її досі досліджують, екскурсії в ній проводяться лише у супроводі спелеологів.
У межах лабіринту печери виділяють 10 районів, кожний вирізняється своїми особливостями (структура лабіринтової сітки, морфологія та розмір ходів і галерей). Дно ходів вкрите глиною або брилами гіпсу. Місцями, у найбільш низьких ділянках, трапляються невеликі підземні озера із площею дзеркала води до 10—15 кв. м. Температура повітря в печері постійна протягом усього року: 9,5—10,5°С.
Найбільшим скарбом печери «Оптимістична» є вторинні мінеральні утворення, що протягом десятків тисяч років росли у підземних порожнинах. Це, насамперед, гіпсові кристали різноманітної форми та кольору. Надзвичайно цікаві нещодавно відкриті кальцитові геліктити, унікальні для гіпсових печер. Це білі, жовті, рожеві утворення химерної форми, які нагадують морські анемони, корали.
Свято-Успенська Почаївська лавра
Почаївська лавра — найбільша православна святиня Волині й друга — після Києво-Печерської лаври — в Україні.
Цей величний архiтектурний ансамбль складається з церков, резиденцi ї архієпископа, дзвiницi, келiй. Усi будівлі ідеально поєднуються з мальовничим ландшафтом, скелястим схилом гори і терасами. Святинями Почаївської лаври є вiдбиток ступнi Божої Матерi, джерело з цiлющою водою, чудотворна iкона Матерi Божої, мощi преосвященного Йова.
Монастир заснували ченці, котрі рятувались від татаро-монголів. Першими приміщеннями монастиря були печери в товщі гір, а першою будівлею — невелика дерев’яна церква Успіння, яку звели в XIII ст. Саме тоді, за легендою, і з’явилася ченцям Богоматір у вогняному стовпі над Почаївською горою, після чого на одній із скель начебто залишився відбиток Її стопи.
У комплекс монастиря, крім численних культових будівель, входять кам’яні і дерев’яні оборонні споруди XVII ст. (вежі та стіни), адже монастир за свою історію витримав не одну облогу. Домінанта архітектурного ансамблю лаври — Успенський собор, збудований упродовж 1771—1783 рр. за проєктом архітектора Готфріда Гофмана, роботи виконувались під керівництвом Петра Полейовського.
Збаразький замок
Його можна назвати перлиною, історичним скарбом Тернопільщини та справжньою окрасою старовинного Збаража. Могутній замок був збудований протягом 1620—1631 рок ів останніми представниками роду князів Збаразьких — Юрієм і Христофором. Проєкт видатного італійського архітектора Вінченцо Скамоцці пристосував до місцевих потреб фортифікатор Андреа дель Аква.
Улітку 1649 року замок був у центрі протиборства військ Богдана Хмельницького і Речі Посполитої. Після смерті Юрія Збаразького твердиня перейшла у володіння князів Вишневецьких, згодом — Потоцьких. У середині XVIII століття відбулися зміни, які призвели до втрати фортифікаційної слави. Польські магнати Потоцькі перетворили замок на звичайне феодальне помістя. Пожежа 1896 року та воєнні дії майже повністю знищили будівлю. Відбудова пам’ятки триває і досі.
Нині в залах палацу діє музей, працюють виставкові зали з тематичними експозиціями, картинною галереєю.
Теребовля
Перша згадка про місто датується 1097 роком у «Повісті минулих літ». Теребовля — давня столиця Теребовельського князівства. Відповідно до постанови Кабінету міністрів її внесено до списку історичних населених місць України. Пам’ятки історії та архітектури міста — Теребовлянський замок, оборонна церква Святого Миколая, костел і монастир кармелітів, ратуша та інші, на околицях —
Підгорянський оборонний монастир. Підгорянська обитель є одночасно і монастирем, і замком. Рештки споруд, які ми можемо бачити сьогодні, за різними даними походять із XVI—XVIII століть. Територія монастиря обведена муром у формі трапеції. На кутах містилися чотири наріжних вежі, з яких збереглися північносх ідна й південно-західна.
Теребовлянський замок нависає над містом з високої гори, де в прадавні часи розташовувалось древньоруське городище. Він один з найстарших в Україні, веде свою історію з IX століття. Перший замок спорудив князь Василько Ростиславович у XI столітті. В’їзд до твердині був з півночі, ворота охороняла дерев’яна оборонна вежа. Перед вежею був глибокий рів, через який перекинутий підйомний міст.
Петропавлівський костел постав завдяки старанням священника Єловіцького. У 1924 році починається його будівництво, через чотири роки місто прикрасила велична споруда з двома високими баштами на фасад і, збудована за проєктом архітектора Адольфа Жижке-Богуша, одного із реставраторів Вавелю у Кракові.
