Вісім вечорів, з 15 по 22 вересня, Тернопіль жив театральним фестивалем. З цікавістю переглядав роботи трьох київських, Черкаського, а також сусідніх з нами Львівського, Рівненського, Хмельницького і Волинського театрів. На всі вистави квитки були розкуплені, тернопільська публіка дуже тепло приймала усі спектаклі, навіть і тоді, коли не все в них їй подобалося. Гості були розчулені таким прийомом, не могли надякуватися «за мудрі очі» глядачів, їхні щедрі аплодисменти. Так, режисер містерії «Тіні забутих предків» Тетяна Матасова з Києва була щиро подивована і повною залою таких доброзичливих глядачів, і тим, як вони дружно встали під кінець вистави і довго не відпускали артистів зі сцени. Про такий сердечний прийом мріє кожен театр.
Та й обидва журі — експертне на чолі з народним артистом України Федором Стригуном і журналістське (голова — член Національної спілки письменників, драматург Богдан Мельничук) — були доволі поблажливими. Жодної вистави не залишили без добрих слів і відзначення дипломами. Причому відзначали не тільки вдалі дебютні роботи, адже «Тернопільські театральні вечори. Дебют» покликані саме до цього, а й знайшли можливість нагородити також акторів з досвідом і званнями, які потішили тернополян яскравими роботами. Для них експертне журі навіть придумало цьогоріч нову номінацію — «За високу професійну майстерність», якою відзначили акторів п’яти вистав.
Фаворитом фестивалю стала комедія «Приборкання норовливої» за п’єсою В. Шекспіра у постановці Хмельницького академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. Михайла Старицького. У неї — з десяток нагород, у тому числі за режисуру першого ступеня, за акторський ансамбль, за пластичне вирішення вистави, за головну жіночу роль, за жіночу і чоловічу ролі другого плану. Саме цій виставі журналістське журі віддало приз глядацьких симпатій та диплом «За новаторську режисуру й кращий акторський ансамбль». Федір Стригун дякував хмельничанам за ту насолоду, яку вони подарували глядачеві своєю грою, а ще — за повагу до господарів фестивалю, бо не пошкодували коштів і привезли стаціонарні декорації, костюми й показали публіці справді видовищне талановите дійство. Виявляється, і з класичного Шекспіра можна зробити «цукерочку», якщо постаратися та проявити по-справжньому творчий підхід.
Диплом за режисуру третього ступеня отримала Тетяна Матасова — режисер-постановник містерії «Тіні забутих предків» за Михайлом Коцюбинським Київського академічного театру українського фольклору «Берегиня». Ця вистава відкривала XVII Всеукраїнський фестиваль «Тернопільські театральні вечори. Дебют». Я уже писала у минулому п’ятничному номері газети, що її сприйняття було неоднозначним. Не від одного чула: «Не до порівняння із фільмом Параджанова». Але ж молода режисерка і не збиралася з ним змагатися чи конкурувати. Вона прагнула прочитати відомий твір через фольклор, танці, народні традиції, вірування і створила оригінальну містерію, яка справді заслуговує схвалення. Окрім диплома за режисуру, «Тіням…» дісталась і нагорода за музичне вирішення вистави, а журналісти присудили їм диплом «За оригінальне прочитання класики». Заслужений артист України Анатолій Пахомов за роль Ватага удостоївся диплома «За високу професійну майстерність».
Диплом за сценографію отримала Наталія Тарасенко — художник-постановник вистави «Емігранти» Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької. Журналістське журі відзначило виконавців заслужених артистів України Юрія Хвостенка та Василя Сторожука як кращий акторський тандем. Їм, а також режисеру-постановнику «Емігрантів» заслуженому діячеві мистецтв України Вадимові Сікорському експертне журі вручило ще й диплом «За високу професійну майстерність».
Комедії Андрія Курейчика «Обережно — жінки», яку привозив Черкаський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. Т. Шевченка і яку так тепло приймала публіка, дісталося лише кілька нагород, в основному за акторські роботи. Так, два дипломи повезла додому молода актриса Наталія Панекіна за роль Лулу: за жіночу роль другого плану від експертного журі та «Вранішня зірка» — відзнаку журналістів. Дипломом «За високу професійну майстерність» відзначена народна артистка України Тетяна Крижанівська. Її «світська левиця», екстравагантна Мерісабель, думаю, запам’яталася багатьом глядачам.
Диплом за головну чоловічу роль отримав Сергій Бондарук за за роль Франсуа у комедії «Вечеря з диваком» Рівненського академічного музично-драматичного театру. Журналістське журі саме йому віддало диплом «Фатальний чоловік». А ось диплом «Фатальна жінка» ми присудили Ірині Сопіт за роль офіціантки Вероніки в театральному слешері «Украдена краса» Богдана Гнатюка (Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір’я»). Не обійшовся без нагороди і Волинський академічний обласний музично-драматичний театр ім. Т. Шевченка, який показав осінню історію «Повернення в Соренто» А. Ніколаї: його акторському ансамблю вручено диплом за високу професійну майстерність.
А завершував цьогорічний фестивальний показ Київський академічний театр «Актор» чи не найбільш контроверсійною виставою «Патріс», що значилась як патріотична трагікомедія. Троє авторів написали п’єсу, як сучасна молодь бачить патріотизм, що він для неї і чи взагалі має якесь значення. Когось він справді болить, скажімо, фотографа, який знімав документальний фільм, де люди на Київському залізничному вокзалі висловлювали свої думки про патріотизм, а для молоді, що «бухає» і курить травку, — пусте, а то й лайливе слово. Не знаю, як сприймають цю виставу в Києві, а для галицького глядача це навіть принизливе трактування теми патріотизму. Та ще й суцільним суржиком, з використанням ненормативної лексики. Чи може ця вистава чогось пристойного навчити, зачепити хоч якусь струну в серці, змусити задуматись над цим поняттям? Очевидно, що ні. Ось як рекламують виставу її творці: «Patris» — вистава про двох молодих журналістів, що шукають на Київському вокзалі власну внутрішню батьківщину — свій шлях і своє кохання. 20 документальних інтерв’ю, власне журналістське розслідування. Пісні, бійки, відбірна лайка, трохи алкоголю для глядача та не менш легких наркотиків. Вистава про наше сьогодення — сумне й смішне одночасно». І як вам такий набір?
А Федорові Стригуну вистава сподобалась. Він дякував її творцям, що їх болить ця тема. Якщо ж подивитись, які нагороди вона отримала, то може скластись враження, що це одна з кращих вистав на фестивалі. Тут і диплом другого ступеня за режисуру, і диплом за акторський ансамбль від експертного журі, і диплом «Відкриття фестивалю» від журі журналістського. Але є один нюанс: ці дипломи присуджувались до показу вистави, щоб до її закінчення встигнути видрукувати дипломи. Не певна, що обидва журі були б такими щедрими, коли б її подивились.
А назагал фестиваль збадьорив та, як мовиться, розігрів театральну публіку перед початком нового театрального сезону. Вже в неділю шевченківці відкривають його завісу прем’єрою «Мартина Борулі». Нових їм творчих удач і таких же аншлагів, які були на фестивальних виставах.
Галина САДОВСЬКА,
член журналістського журі.
На фото з вільних джерел: сцени із вистав «Приборкання непокірливої» та «Тіні забутих предків».