— Але ж ти, Валько, хлопця собі вибрала, — співчутливо зітхала подруга Ольга. — Сама ж нічого так, а твій Сергій — наче мавпа!
— Хіба ж я його за красу полюбила? — толерантно відповідала Валя. — У нього душа красива…
— Яка ж за таким обличчям і тілом може бути душа? — не втихомирювалася Оля. — Він же якийсь дебелий, неотесаний… Подивися на мого Івана: і красивий, і модний, і веселий, і за словом у кишеню не полізе. А з таким, як твій Сергійко, я би вмерла від нудьги наступного дня після весілля.
Справді, Сергій мав дуже спокійну вдачу. Неговіркий, не любив гучних компаній. Та ще й непримітної зовнішності, повнуватий, середнього зросту. Маленька й худенька Валя поруч із ним була наче Дюймовочка. Мала чітко окреслені риси обличчя, густе й довге волосся. Подруги жартували, що її коса довша від її зросту й товща від її талії. Та й старші жінки в селі дивувалися, що така красуня, як Валя, вибрала собі Сергія. Подейкували, що то гроші його батьків засліпили дівчину.
Проте Валя не зважала на плітки. Сама не любила копирсатися в чужому житті й не хотіла надмірної уваги до свого. Та коли Сергій зібрався просити у батьків коханої її руки, вони теж почали відмовляти доньку виходити за нього. Просили почекати трошки, бо, мовляв, таки варта Валя вродливішого чоловіка.
Дівчина ж не розуміла, до чого тут зовнішність. Це наче купувати цукерки за обгорткою — дарма що несмачні. Оля ж продовжувала пояснювати подрузі, що чоловік має бути гарним, щоб не встидатися вийти з ним поміж люди, щоб родичам і подружкам не соромно було показати і щоб заздрісникам очі помозолити.
Так, в Олі було багато заздрісників, бо її Іван подобався дівчатам. Харизматичний красень із явно завищеною самооцінкою не одній запав у серце. Коли Оля прогулювалася з ним попід руку, то неодмінно високо тримала голову, ніби хизувалася нареченим.
Згодом обоє подруг вийшли заміж за своїх обранців. Та зовнішність, як це зазвичай буває, виявилася оманливою. Оля вже через рік після весілля омивала слізьми кожну мить подружнього життя. Іван гуляв, як-то кажуть, на всі боки й постійно принижував дружину. Його врода перестала вабити Ольгу. Вона ненавиділа свого чоловіка.
А ось Валя із Сергієм жили душа в душу. Він пилинки з неї здмухував. Жінка з кожним днем закохувалася в свого обранця все більше й більше. Він був для неї найгарнішим із чоловіків, адже краса — в очах того, хто любить.
Як усе-таки важливо дивитися й обирати не очима, а серцем.
