Відповідно до пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від другого січня 2019 року за номером 5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів. Про це нагадали в головному управлінні ДПС у Тернопільській області.
Згідно з пунктом 2 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року за номером 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» при встановленні Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України в строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених НБУ. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав — із дня оформлення в письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
Пунктом 3 згаданої статті 13 Закону визначено, що в разі встановлення НБУ граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися в строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого НБУ граничного строку розрахунків із дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Водночас, відповідно до пункту 4 цієї ж статті, за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені НБУ, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.
Згідно з підпунктом 2 пункту 9 розділу ІІІ Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від другого січня 2019 року за номером 7 банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі експорту товару — після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар/акредитив (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар, або в порядку, визначеному пунктом 16 прим.2 розділу IV згаданої інструкції).
Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого статтею 13 Закону, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом НБУ, встановленим на день виникнення заборгованості.
Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) (пункт 5 статті 13 Закону).
Згідно зі статтею 1011 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року за номером 435-IV (ЦКУ) за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Комісіонер зобов’язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо в договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов’язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться (перша частина статті 1014 ЦКУ).
Другою ж частиною статті 1016 ЦКУ встановлено, що за договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору.
При порушенні третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов’язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи (четверта частина статті 1016 ЦКУ).
Тобто відповідальність, передбачена статтею 13 Закону за порушення резидентами строку розрахунків, у сфері зовнішньоекономічної діяльності при виконанні договорів комісії покладається на сторону договору, яка набуває права і стає зобов’язаною за зовнішньоекономічним договором, укладеним з третьою особою, тобто на комісіонера.
Фото сектору комунікацій ГУ ДПС у Тернопільській області