ЯК І РІК ЧИ П’ЯТЬ ТОМУ, ВІДПОВІДЬ НА ВИНЕСЕНЕ В ЗАГОЛОВОК ЗАПИТАННЯ ПРО ПОПУЛЯРНІСТЬ ДРУКОВАНИХ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ КРАЮ ЗАГАЛОМ НЕ ЗМІНИЛАСЯ. НЕЗАПЕРЕЧНИМ ЛІДЕРОМ СЕРЕД МІСЦЕВИХ ГАЗЕТ І ДАЛІ ЗАЛИШАЄТЬСЯ «ВІЛЬНЕ ЖИТТЯ ПЛЮС», ТИЖНЕВИЙ НАКЛАД ЯКОГО ПЕРЕВИЩУЄ СУМАРНИЙ ТИРАЖ УСІХ ОБЛАСНИХ ВИДАНЬ.
Констатація цього факту, звісно, не може не тішити наш творчий колектив. Особливо з огляду на те, що й «Домашня газета», яка теж виходить у видавничому домі «Вільне життя», друга за популярністю, коли врахувати тих мешканців краю, хто її передплачує або ж купує вроздріб. Переконатися в цьому, зрештою, матимете нагоду, ознайомившись із максимально наближеною до реальних даних таблицею тиражів, розміщеною наприкінці матеріалу.
Стосовно ж неминучих образ колег (мовляв, не можете відмовити собі в задоволенні похвалитися), то хіба вкотре змушені їм нагадати: згідно з чинним законодавством кожен друкований засіб масової інформації зобов’язаний указувати у вихідних даних свого видання правдивий наклад. Чого, крім «ВЖ плюс» і «Домашньої газети», інші й далі не роблять. Здогадатися чому, неважко — привабливими чи порівнюваними на фоні лідера місцевого газетного ринку цифрами насамперед прагнуть увести в оману рекламодавців.
Та й, зрештою, з філософської точки зору особливо щось ділити нам із колегами з інших видань нічого. Адже їх також не може не хвилювати надзвичайно тривожна ситуація, що останнім часом склалася в Україні з друкованими засобами масової інформації. Вдумайтеся тільки: за останні два роки наклади вітчизняних газет і журналів упали з десяти до шести з половиною мільйонів примірників. Уже й така авторитетна до недавнього часу газета, як «Дзеркало тижня», оголосила про припинення виходу в світ паперового формату видання…
То що, на межі третього десятиліття XXI століття українці остаточно відмовилися від друкованого слова, віддавши перевагу новітнім цифровим технологіям? Якби ж то! Журналістам уже набило оскомину від згадування про несусвітнє «реформування» колись державного підприємства поштового зв’язку, а нині вже акціонерного товариства «Укрпошта» з невідомими при новій владі власниками.
Її генеральний директор під час зустрічей із представниками масмедіа (на одній із таких не так давно довелося побувати й представникам нашого видання) не втомлюється нагадувати про ділові й партнерські стосунки з останніми. Насправді ж все завершується… новим повідомленням про чергове підвищення тариф ів на послуги Укрпошти через нібито неприбутковість її. В приємних снах залишається хіба згадувати часи, коли пошта була рентабельною при п’ятнадцяти чи вісімнадцяти відсотках. Дійшло нині вже майже до п’ятдесяти відсотків від передплатної вартості того чи іншого видання.
І якби ж то після підвищення тарифів покращилася якість наданих послуг. Усе якраз із точністю до навпаки — чітко простежується курс на знищення друкованих засобів масової інформації. В чималій кількості сіл залишилося по одній листонош і, яка просто фізично не в змозі вчасно доставити до кожної домівки пенсії і газети. А в багатьох населених пунктах людям і зовсім, як в армійських караулах, доводиться годинами чи більше очікувати пересувного відділення зв’язку. Бо на пропоновану працівникам нижчої ланки галузі неповну ставку мінімальної заробітної плати охочих піти все менше і менше. Навіщо тоді, запитують цілком резонно сільські мешканці, передплачувати газети, коли їх вчасно або і зовсім не доставляють?
Одне слово, коли когось сумнозвісна «реформа» Укрпошти приємно вразила, то передусім її генерального директора, в якого, за поінформованими джерелами, зарплата зросла вже до одного мільйона вісімсот тисяч гривень на місяць. І, звісно, інших керівників акціонерного товариства. На відміну від рядових працівників, яким за торішній грудень (теж із поінформованих джерел) по дві чи більше сотень недоплатили. Мовляв, плану не виконали.
Народ у той же час (щотижня отримуємо по кілька скарг на несвоєчасну доставку газети) просить, аби їх не позбавляли можливості читати улюблені «Калину» з «Бібліотечкою» чи «Домашню газету». Тому, очевидно, попри всі старання новітніх акціонерів знищити друковані засоби масової інформації, люди не відмовляють у довірі і «ВЖ плюс» із «Домашньою», й іншим газетам, які виходять на Тернопільщині. Хоча наклади всіх видань порівняно з 2019-м знову зменшилися.
Також нагадуємо прихильникам «ВЖ плюс» і «Домашньої газети», що передплата на ці видання триває. Якщо ви до 25 числа поточного місяця оформите в будь-якому відділенні Укрпошти або в листоноші передплату на будь-який термін, то отримуватимете їх із першого числа наступного місяця.
