Одним з найважливіших принципів захисту прав людини є інформування населення про його права та способи їх захисту. У зв’язку з цим пропоную статтю, в якій йдеться про те, як неповнолітній музикант став жертвою міліцейської провокації, однак зумів довести в суді свою невинуватість і незаконність дій так званих правоохоронців, а також стягнув з держави понад 200 тисяч гривень за завдану йому моральну шкоду.

Обвинувачення. 14 травня 2012 року сімнадцятилітнього Володимира Шиманського затримали оперативні співробітники Тернопільського міського відділу міліції В. А. Сивуля і П. З. Тарнавський — за куріння у невстановленому місці, яким виявився двір будинку №16 на вулиці Руській м. Тернополя. Під час особистого огляду затриманого з його сумки вилучили кастет. Того дня на Шиманського склали протокол і винесли постанову про адміністративне правопорушення — незаконне куріння. 17 травня 2012 року слідча Тернопільського міськвідділу міліції О. П. Галунка порушила щодо Шиманського кримінальну справу за частиною 2 статті 263 Кримінального кодексу — виготовлення і носіння холодної зброї без належного дозволу, тобто кастета. Згодом обрала Шиманському підписку про невиїзд, пред’явила йому обвинувачення, склала обвинувальний висновок. 23 липня 2012 року перший заступник прокурора м. Тернополя І. П. Антюк затвердив такий висновок і спрямував справу в Тернопільський міськрайонний суд.

Пояснення обвинуваченого. Шиманський на досудовому слідстві і в суді своєї вини не визнав. Пояснив, що за декілька хвилин до затримання кастет йому підсунув випадковий знайомий Олександр Сидор, який тоді теж був неповнолітнім, але вже мав судимість за грабіж. Вони здибалися у дворі на вулиці Руській, 18. На пропозицію Сидора закурили. Той поклав Шиманському в сумку якийсь предмет. Спілкувалися дві-три хвилини й розійшлися. Раптом появилися працівники міліції Сивуля і Тарнавський. Шиманського затримали, відвели в міськвідділ міліції. Там Сивуля дістав із сумки Шиманського предмет у поліетиленовому пакеті, схожий на кастет. Став схиляти хлопця до самообмови, що той самотужки виготовив кастет. Взамін обіцяв допомогу в уникненні дуже суворої кари.

Мобілка підвела. Під час судового розгляду цієї кримінальної справи багато залежало від свідчень Сидора. Він дуже старався допомогти своїм міліцейським покровителям і пояснив, що 14 травня 2012 року не спілкувався із Шиманським, навіть телефоном. Та не знав сердешний, що на той час у розпорядженні суду вже були роздруківки його вихідних і вхідних телефонних дзвінків. Їх суд витребував за клопотанням захисту. Коли ці роздруківки було оголошено, то з’ясувалося, що 14 травня 2012 року Сидор у телефонному режимі спілкувався шість разів із Шиманським – приблизно за пів години до їхньої зустрічі, а також мав 17 контактів із Тарнавським і Сивулею. Техніка зафіксувала розташування вказаних абонентів під час їхніх телефонних розмов. Тарнавський і Сивуля не лише здійснювали фактичне затримання Шиманського, а й підтримували зі своїм підопічним Сидором постійний телефонний зв’язок безпосередньо перед провокацією, під час та одразу після її скоєння.

Закономірний фінал. Тернопільський міськрайсуд 3 жовтня 2014 року з мотивів неповноти і неправильності досудового слідства повернув цю кримінальну справу на додаткове розслідування, а 28 грудня 2016 року вона була закрита за відсутністю складу злочину в діях Шиманського. Матеріали на Сивулю, Тарнавського і Сидора виділили в окреме провадження. Не вистачило доказів для притягнення Шиманського до адміністративної відповідальності за куріння у невстановленому місці. Це означає, що були незаконними затримання Шиманського, його привід у міліцію та фактичний обшук.

Позов про стягнення моральної шкоди. У травні 2017 року Шиманський звернувся до суду з позовом про стягнення з Державної казначейської служби України 400 тисяч гривень моральної шкоди, завданої йому незаконними діями працівників міліції. Вказав, що після згаданої провокації та порушення кримінальної справи погіршився стан його здоров’я. У зв’язку із цим він покинув третій курс навчання в Тернопільському обласному державному музичному училищі імені С. Крушельницької, де був успішним студентом і музикантом, грав у симфонічному й духовому оркестрах. На підтвердження своїх доводів надав відповідні документи.

Рішення суду першої інстанції. Тернопільський міськрайсуд 27 лютого 2018 року частково задовольнив позов і стягнув з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету на користь позивача 204 тисячі 765 гривень моральної шкоди. Суд послався на Закон «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», згідно з яким право на відшкодування шкоди також виникає, якщо кримінальну справу закривають за відсутністю складу злочину. Розмір моральної шкоди за кожен місяць незаконного перебування під слідством чи судом не повинен бути меншим однієї мінімальної зарплати. Розрахунок моральної шкоди суд здійснив, виходячи із розміру мінімальної зарплати на дату ухвалення рішення, а також із тривалості перебування позивача під слідством і судом.

Апеляційні скарги відповідачів. Державна казначейська служба України та головне управління Національної поліції в нашій області подали на це рішення апеляційні скарги. Просили скасувати його і  відмовити в задоволенні позову. Переконували, що працівники міліції не порушували прав Шиманського, а досудове розслідування було всебічним, повним і неупередженим. За результатами розгляду виділених із кримінальної справи матеріалів на Сивулю, Тарнавського і Сидора вказаних осіб не визнали винними, їх не притягнули до відповідальності. Апелянти стверджували, що Шиманський не зазнав моральних страждань за час перебування під слідством і судом, а погіршення стану його здоров’я та відрахування з училища були викликані іншими причинами.

Постанова апеляційного суду. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Тернопільської області 22 травня 2018 року залишила без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційні скарги — без задоволення. Дійшла висновку, що це рішення було ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування.

Касаційна скарга. Її до Верховного Суду подала Державна казначейська служба України. Просила скасувати згадані рішення та постанову й відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Постанова Верховного Суду. Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 24 жовтня 2019 року визнала касаційну скаргу необґрунтованою й залишила без змін згадані постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції, а касаційну скаргу — без задоволення.

Виконання судових рішень про стягнення моральної шкоди. З цією метою Володимир Шиманський одержав у суді виконавчий лист і подав його для виконання в Державну казначейську службу. Попередив, що відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення, які набрали чинності, мають силу закону і є обов’язковими до виконання всіма посадовими особами на території України. За невиконання судових рішень передбачено юридичну відповідальність, у тому числі кримінальну. Там не дуже поспішали розраховуватися, посилаючись на брак коштів. Однак наприкінці березня 2020 року стягувач усе-таки зумів отримати бажані 204 тисячі 765 гривень.

Замість епілогу. У вказаних справах я захищав Володимира Шиманського і представляв його інтереси. Мені допомагала його мати Леся Шиманська. Нам досі не надали документів з висновками про відсутність підстав для притягнення до відповідальності Сивулі, Тарнавського й Сидора, хоч колишній обвинувачений і нинішній постраждалий має право на оскарження таких рішень.

Володимир Шиманський тепер проходить строкову військову службу в Національній гвардії, яка належить до системи Міністерства внутрішніх справ України і наділена правоохоронними функціями. Як не дивно, йому там подобається. Він не тримає зла на своїх кривдників і це його право.

Незважаючи на це, держава не повинна пробачати порушникам закону. Якщо зловмисника в установленому порядку не притягнули до відповідальності, то він продовжуватиме грішити і від цього можуть постраждати інші люди. Зрештою, негідниками раптово не стають і від цього раптово не виліковуються.

Орест ЗВАРИЧ.

Фото з вільних джерел