На півдні Гусятинського району розташоване славне місто Копичинці. Воно багатьом відоме на Тернопільщині та за її межами. І не лише своєю тюрмою, а й прекрасними краєвидами. Земля там ціниться. Особливо напередодні земельної реформи. Однак не всім місцевим мешканцям це на руку.

Як усе починалося. Богдан Заверуха є корінним і далеко не найбагатшим копичинцем. Йому 60 років, він інвалід третьої групи. До 2019 року володів там чотирма невеликими земельними ділянками. Три з них перебували в його постійному користуванні, а одна належала йому на праві власності. В 2018 році пан Богдан отримав чотири податкові повідомлення-рішення про сплату земельного податку за кожну з чотирьох ділянок і в установленому порядку сплатив такий податок. У 2019 році аналогічні повідомлення були надіслані йому лише на три ділянки. Податківці чомусь «забули» про земельну ділянку площею 0,04 га, призначену для ведення особистого селянського господарства і розташовану на вулиці Бандери, 34. Її Копичинецька міська рада своїм рішенням №28 від 2 березня 2009 року вирішила передати пану Богданові безоплатно у власність. Ця ділянка близько десяти років перебувала в його постійному користуванні. Він її обробляв, але документів про право власності не встиг оформити.

У пошуках істини. Земельною ділянкою вважається частина земної поверхні з установленими межами і певним місцем розташування. Вона не може безслідно щезнути, у тому числі від коронавірусу, але її можуть захопити чужі люди. Пан Богдан спершу подумав, що то справа рук Путіна, тобто московських окупантів. Однак не виявив російських прапорів на колишній своїй ділянці. Тоді звернувся до голови Копичинецької міськради Павла Лосика із заявами від 25 липня і 19 серпня 2019 року. Просив повідомити, хто, коли саме і з яких підстав позбавив його прав на згадану ділянку. Конкретної відповіді не отримав. Пана Богдана запевнили, що міська рада до цього не причетна.

27 вересня 2019 року він подав заяви аналогічного змісту у відділ Держгеокадастру в Гусятинському районі та у відділ з питань державної реєстрації Гусятинської райдержадміністрації. Там теж відбулися відписками.

Але в наш інформаційний вік про те, що зафіксовано на папері, рано чи пізно можна дізнатися з інтернету та від проінформованих людей. З неофіційних джерел Заверуха дізнався, що вказана ділянка начебто перереєстрована на одного з його сусідів.

Заява і скарга в поліцію. 17 грудня 2019 року пан Богдан подав заяву в Гусятинське відділення поліції (ВП). Повідомив, що земельна ділянка була в нього вилучена внаслідок можливих зловживань керівників Копичинецької міськради, Гусятинської райдержадміністрації та відділу Держгеокадастру в Гусятинському районі. Просив відкрити кримінальне провадження і притягнути винних до відповідальності.

Відповіді не було майже два місяці. Тому 14 лютого 2020 року він подав скаргу начальникові головного управління Національної поліції (ГУНП) у Тернопільській області. Просив зобов’язати керівництво Гусятинського ВП виконати вимоги закону й надати йому офіційну відповідь про наслідки розгляду заяви.

На свою скаргу отримав відповідь заступника начальника слідчого управління ГУНП у Тернопільській області І.М. Пиняги. Вона повідомила, що його заява в поліцію розглядалася відповідно до Закону «Про звернення громадян». За наслідками перевірки на його адресу спрямовано повідомлення. Він має право ознайомитися з матеріалами перевірки й оскаржити до суду рішення слідчого. До відповіді пані Пиняги долучено фотокопію повідомлення начальника Гусятинського ВП від 8 січня 2020 року, в якому йдеться, що за наслідками перевірки не виявлено ознак кримінального чи адміністративного правопорушень.

Ознайомлення з матеріалами перевірки. Це сталося 13 березня 2020 року в Гусятинському ВП. Заверусі нарешті надали для ознайомлення такі матеріали, серед яких він виявив довідку старшого дільничного офіцера поліції Гусятинського ВП С.М. Дмитришина, а також  пояснення копичинецького міського голови. В цих документах йдеться, що згідно із земельно-кадастровою документацією земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,04 га, яка розташована в Копичинцях на вул. Бандери, 34, не значиться за паном Богданом. Цю ділянку йому передали у власність лише з його слів. Копичинецька міськрада не вилучала в нього вказаної ділянки.

Скарга до суду. Заверуха просив Гусятинський районний суд зобов’язати слідчих Гусятинського ВП внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про скоєний щодо нього злочин, передбачений статтею 364 Кримінального кодексу (зловживання владою або службовим становищем), й розпочати досудове розслідування.

Він переконаний, що факти отримання ним спірної ділянки і користування нею підтверджуються не лише його поясненням, а й рішенням Копичинецької міськради від 2 березня 2009 року №28 та документами про сплату ним до 2019 року земельного податку за цю ділянку. Якщо ніхто не вилучав у нього вказаної ділянки, то чому вона більше не перебуває в його користуванні і чому він з 2019 року не отримує податкових повідомлень-рішень про сплату земельного податку за цю ділянку? Ні Копичинецька міськрада, ні Гусятинська райдержадміністрація, ні райвідділ Держгеокадастру, ні поліція не дали йому офіційної відповіді на ключові питання: за ким, коли і на підставі яких документів тепер зареєстрована спірна земельна ділянка. Напевне, їм є що приховувати.

Пан Богдан вважає, що в цій ситуації остаточний висновок про кваліфікацію діяння, наявність події та складу правопорушення можна зробити тільки після відкриття кримінального провадження і проведення слідчих (розшукових) дій. Його заява до начальника Гусятинського ВП не була зверненням. Юридичні терміни «звернення» і «заява про кримінальне правопорушення» суттєво відрізняються за своїм змістом, а порядок їх розгляду здійснюється на підставі різних законів. Закон «Про звернення громадян» не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, установлений Кримінальним процесуальним кодексом. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

Ухвала суду. Ухвалою слідчого судді Гусятинського райсуду Т. М. Цвинтарної від 25 березня 2020 року згадана скарга залишена без розгляду у зв’язку з тим, що скаржник не з’явився на судове засідання. Як зазначено в ухвалі, вона не підлягає оскарженню. Цю ухвалу пан Богдан отримав поштою 30 березня 2020 року разом із повісткою про виклик до суду, тобто через п’ять днів після судового засідання. Про те, що його скаргу суд розглядатиме 25 березня, Заверуха дізнався 24 березня, тобто за день до судового засідання. Про це йому телефоном повідомила незнайома жінка, яка назвалася працівницею райсуду. Заверуха їй пояснив, що навряд чи зможе тепер добратися з Копичинців до Гусятина, бо у зв’язку з оголошенням надзвичайної ситуації і карантину не працює громадський транспорт, такі поїздки для нього (60-літнього інваліда) стали небезпечними, а власного автомобіля він не має, як і грошей на таксі. Та й не кожен водій у такий складний час наважиться зупинитися й підібрати на автотрасі незнайомого чоловіка похилого віку.

Замість епілогу. Автор цієї статті надавав Богданові Заверусі правову допомогу під час оформлення деяких його заяв і скарг. Наведені факти були взяті з офіційних документів. Неважко здогадатися, що подібних випадків у нас чимало. То чи можна за наявності такого безладу в органах влади і місцевого самоврядування проводити земельну реформу?

 Про зміст згаданої ухвали суду і про отримання паном Богданом повідомлень із суду мені відомо лише з його слів. Тому утримаюся від правової оцінки наведених обставин. Однак мушу зауважити, що згідно з положеннями Кримінального процесуального кодексу України особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше як за три дні. Поважними причинами неприбуття особи на виклик є несвоєчасне одержання повістки, а також обставини непереборної сили, в тому числі епідемія. Залишення скарги без розгляду не передбачено, але це не позбавляє права заявника повторного звернення із такою скаргою до слідчого судді. Нагадаю, що карантин у нас розпочався 12 березня 2020 року.

Орест ЗВАРИЧ.

Фото з вільних джерел