Хтось із моїх колег нещодавно назвав вітчизняну футбольну першу лігу багатостраждальною. Дозволю собі не погодитися, оскільки, на мою думку, багатостраждальним після приходу до влади Андрія Павелка та його команди став увесь український футбол.
Адже хто-хто, а прихильники древньої гри не забули: цей діяч, який до того як усівся в президентське крісло, не мав жодного стосунку до однієї з найпопулярніших на планеті ігор, відразу розпочав свою діяльність із попрання елементарних демократичних прав функціонування громадської спортивної організації. Заміну на близьких до себе керівників обласних федерацій усі добре пам’ятають на прикладі нашого краю. Коли футбольна громадськість Тернопільщини виступила категорично проти, не посоромилися навіть зареєструвати нову організацію, яку насильницьким методом, без заслуховування протилежної сторони, ввели до складу федерації замість опальної.
А переконавшись, що все зійшло з рук, і собі нелегітимними методами двічі продовжили повноваження. Спочатку за допомогою збільшення строку перебування на виборній посаді, пізніше — у зв’язку із перейменуванням федерації на асоціацію.
Отак і зі згаданою першою лігою. Багатосерійну сагу про долю другого за рангом дивізіону вже нині можна назвати футбольною «Санта-Барбарою». Події в ньому не тільки дивують непослідовністю, невизначеністю і непередбачуваністю, а й шокують через часту зміну як самих дійових осіб, так і зміну їхніх думок. Опинившись у такій ситуації, відомий персонаж Попандопуло з комедії «Весілля в Малинівці», без сумніву, сказав би: «Чує моє серце, що ми напередодні грандіозного шухеру!»
Дав би Бог, аби вчора, в той час, як наша газета вже була підписана до друку, всі зацікавлені сторони таки дійшли би до спільної точки зору. Адже ні дві ради ПФЛ України цього зробити не змогли, ні проведений минулої неділі виконком Української асоціації футболу. То, може, хоч на вчорашній конференції ПФЛ України, проведеній на НСК «Олімпійський», футбольні чиновники все ж наберуться сміливості і чесно глянуть в очі власникам та керівникам не тільки привілейованих, а й усіх інших клубів. І не менш чесно визнають: переможець і призери мають бути визначені за спортивним принципом, а не з допомогою підкилимних футбольних ігор. Регламент має все-таки стати і для футбольних ділків настільною книгою.
Зауважте, що про продовження змагань у другій лізі навіть не йшлося. А гравців і тренерів цього дивізіону теж вольовим і, підозрюю, добровільно-примусовим рішенням позбавили права на працю, вболівальників — на таке улюблене ними видовище. Нехай і без особистої присутності, а з допомогою онлайн-трансляцій.
Тим часом визначилися дати проведення півфінальних матчів Кубка України з футболу. Наступної середи, 17 червня, з’ясують стосунки «Минай» і київське «Динамо», за тиждень, 24 червня, — «Маріуполь» і «Ворскла».
А фінальний поєдинок, який мав відбутися у Файному місті, 8 липня проведуть у Львові. Ви можете зрозуміти логіку вже згаданих футбольних чиновників. У сусідньому обласному центрі ситуація із захворюванням на коронавірус куди складніша, ніж у Тернополі. Хтось, очевидно, так само комусь щось пообіцяв.
Фото з вільних джерел