Відповідно до підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України (ПКУ) платники податку — юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на перше січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають до контрольного органу за місцезнаходженням об’єкта оподаткування декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально. Про це нагадали в головному управлінні ДПС у Тернопільській області.

Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою — платником податку подається протягом тридцяти календарних днів із дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на нього.

Підпунктом 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 ПКУ встановлено, що податкове зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 ПКУ.

Згідно з ним контрольний орган, окрім випадків, визначених пунктом 102.2 статті 102 ПКУ, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, — за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контрольний орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

При цьому, у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контрольний орган має право визначити суму податкових зобов’язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів із дня подання уточнюючого розрахунку.

Грошове зобов’язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в першому абзаці пункту 102.1 статті 102 ПКУ, якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов’язання, не було подано.

Водночас граничні строки для подання податкової декларації можуть бути продовжені керівником за письмовим запитом посадової особи юридичної особи (пункт 102.6 статті 102 ПКУ), у разі, якщо протягом зазначених граничних строків така юридична особа не мала інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства України нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову звітність.

Отже, декларація, яка не була подана суб’єктом господарювання за період(и), в якому(их) виникали об’єкти оподаткування, подається не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, враховуючи норми пункту 102.1 статті 102 ПКУ.

Поряд із цим, законодавство не обмежує платника податку в термінах подання до контрольного органу податкової звітності, зокрема, декларації після граничного строку, що передбачено пунктом 102.1 статті 102 ПКУ.

Фото пресслужби ГУ ДПС у Тернопільській області