23 квітня — Всесвітній день книги та авторського права. Генеральна конференція ЮНЕСКО у 1995-му році вирішила відзначати це свято. Вперше відсвяткували його в 1996 р. в Каталонії (Іспанія), де вже понад 80 років існує традиція дарувати в День святого Георгія троянди і книжки тим, кого любиш. Чи складно популяризувати сьогодні культуру книгочитання, наскільки захищені авторські права — про ці та інші аспекти сучасного книговидання — далі у коментарях.

Ганна Осадко: книга — це навіть краще за машину часу!

Українська письменниця, художниця, ілюстраторка книг, член Національної спілки письменників України, кандидат філологічних наук Ганна Осадко каже: Всесвітній день книги та авторського права нагадує людям, що читати — це цікаво й корисно, а також про те, що потрібно підтримувати українських видавців, купуючи книги у такий нелегкий час. «І про те, що письменників потрібно любити й шанувати — по-перше, читаючи їхні творіння, по-друге, дотримуючись закону про авторське право», — наголошує письменниця.

Особливе зацікавлення і любов до книг Ганна Осадко проявляла із раннього віку, завдяки старанням батьків та вчителів вона ще дитиною захопилася літературою. А найбільше вплинуло те, що через дорогу від гімназії, в якій вона навчалася, розташовувалась дитяча бібліотека. «Я була фанаткою! Щотижня набирала купу книжок і буквально «ковтала», — згадує письменниця і каже, що заохотити дітей до книгочитання можна лише власним прикладом. — Якщо ви будете змушувати дитину читати з-під палки, а самі сидітимете зі смартфоном, нічого доброго з того не вийде. Любов не приходить насильно. Книги – це окремий фантастичний світ. Уявіть лишень — маючи на полиці хоч кілька книжок, ви можете у будь-який момент «поговорити» з найцікавішими й наймудрішими людьми, і вам ніколи не буде самотньо. Навіть у час найсуворішого карантину ви зможете «помандрувати» не лише різними країнами, а й різними галактиками, ба більше — різними вигаданими світами. Бо книга — це навіть краще за машину часу!»

Юрій Завадський: переклад — це перенесення тексту з однієї культури в іншу

Поет, перекладач, видавець, громадський діяч, кандидат філологічних наук Юрій Завадський розповідає, що його шлях до книжок пролягає не через пасивне читання, а через активну роботу в культурі. «Книжка — частина світу літератури, частина міжвидової діяльності сучасного митця», — каже він. На запитання «Які фактори є найбільшою перепоною у справі популяризації книги, друкованої продукції?» відповідає: «Як видавець, думаю, я повинен стояти плечима до минулого, розуміючи себе на початку історії, а не в кінці. Перепоною може бути те, що більшість споживачів культури хоче ретроспекції, хоче бачити себе у тексті й лякається, коли виявляється, що культура — це не дзеркало».

Видавництво Юрія Завадського вже упродовж років видає серію перекладів сучасних авторів світової літератури. Про особливості перекладацької діяльності він каже: «Переклад — результат перебудови тексту. Як перекладач я давно для себе вирішив, що не повинен переказувати текст — я повинен перенести його з однієї культури в іншу. У тому найбільша складність роботи і водночас відповідальність і небезпека».

Олександр Вільчинський: для мене кожен день — це день книги

«Я дуже давній читач книг, надзвичайно багато читав у підлітковому та юнацькому віці. Читаю постійно і, як правило, дві книги одночасно — щось із белетристики і щось науково-популярне або мемуарне. Тобто кожен день для мене — це день книги», — каже прозаїк, журналіст, науковець, викладач кафедри журналістики ТНПУ, лауреат «Коронації слова-2002», володар Гран-прі і першої премії «Коронації слова-2003» Олександр Вільчинський.

Щодо дотримання авторських прав, як наголошує письменник, поки що далеко не все складається добре в Україні. «Нещодавно випадково дізнався, що мою повість «Останній герой» видало одне київське видавництво величезним накладом для бібліотек та шкіл усієї України, навіть не повідомивши про це авторові, тобто таємно від мене. Окрема тема — це публікування творів в інтернеті. Всі мої книжки, видавані «Фоліо», можна почитати в інтернеті у пдф-форматі. Ніхто ані в мене, ані у видавництва не брав дозволу. Дві мої повісті, вже згадувана «Останній герой» і детектив «Суто літературне вбивство» озвучені у форматі аудіокниг, і також ніхто не звертався за дозволом. З одного боку — це обурює, але з іншого, думаєш собі, добре, хоч у такий спосіб їх популяризують, доносять до читача. Хоча авторські права, звісно, порушені. Вважаю, що інтелектуальна власність має бути захищена», — наголошує Олександр Вільчинський.

Він також підкреслює, що в умовах війни книжка є одним із інструментів захисту України, але важливо художню літературу не перетворити на пропаганду. Нагадаємо, що «У степу під Авдіївкою» (видана у 2018 році) стала другою воєнною повістю Олександра Вільчинського. Щоб написати книжку про сучасну українсько-російську війну, письменник пішов добровольцем на схід. В основу повісті лягли особисті враження, спостереження прозаїка як бійця добровольчого підрозділу.

«Під час написання художніх творів про війну є тонка грань, щоб не перейти на пропаганду. Я намагаюся цього уникнути. Дуже складно писати про війну, яка ще не закінчилася, але я намагався описати її правдиво. Можливо, колись, через роки, з віддалі часу, теперішні тексти про цю війну, яка триває і невідомо коли закінчиться, стануть матеріалом для написання нових творів авторами з прийдешніх поколінь», — каже Олександр Вільчинський.

Юрій Матевощук: авторські права мають бути захищені

Свято, яке відзначає світ 23 квітня, особливо важливе тим, що воно нагадує про необхідність дотримання авторського права. На цьому наголошує письменник, перекладач і менеджер культурних проєктів Юрій Матевощук: «В Україні великий відсоток читачів, поціновувачів мистецтва досі живиться піратським контентом — це і книжки, і відео, і аудіокниги, тобто творча продукція, оцифрована і розміщена в інтернеті в різних форматах. Для мене захист авторського права є дуже важливим питанням. У своїй творчій діяльності і повсякденному житті постійно дотримуюся правил — купую офіційні підписки на різних платформах, підтримую українські медіа, які мені подобаються. У «Культурному центрі Єловицьких» усі фільми, які транслюємо, показуємо винятково з дозволу правовласників. Це стандартна практика нашої роботи, і цим дуже горджуся».

Незабаром у Тернополі відбудеться 8-й Мистецький фестиваль «Ї», який традиційно пройде під гаслом «Всі свої» і вчергове збере поціновувачів сучасної літератури і мистецтва. «Для мене дуже важливим є концепт нашого фестивалю. Він об’єднує людей, які люблять мистецтво, — каже Юрій Матевощук. — Вісім років тому такої мистецької події не було у нашому місті, ми і, як виявилося, багато інших людей мріяли побачити щось подібне в Тернополі. Взялися за справу й організували. Щороку запрошуємо на фестиваль тих авторів і ті музичні гурти, які є найцікавішими. Ми організовуємо це свято для «всіх своїх», а свої — це ті, хто дійсно любить літературу».

Тамта ҐУҐУШВІЛІ.

Фото makinfo.org.ua і з соціальних мереж.