Яким є бойовий шлях одного воїна-добровольця, можна побачити в колекції шевронів, котру зібрав на російсько-українській війні артилерист, захисник Донецького аеропорту Юрій Заблоцький. Його бойовий шлях почався з ДАПу і тривав п’ять років. Разом із побратимами тримав оборону в Авдіївській промзоні, біля шахти «Бутівка», Красногорівки, Мар’їнки, був у Попасній, Новотошківці. Юрій Заблоцький добровільно пішов захищати Україну і перебував на сході упродовж тисяча вісімсот двадцяти днів. За час війни у гарячих точках він сформував також колекцію військових шевронів, яка на сьогодні налічує близько вісімсот одиниць.

Вони слугували перепустками

Колекцію шевронів Юрія Заблоцького можна розділити на кілька напрямків — сотень Майдану, до яких входять шеврони афганської сотні, 12-ї тернопільської сотні, 15-ї сотні та інших; основну частину колекції складають шеврони добровольців та військових підрозділів ЗСУ, волонтерів, медиків.

«Для добровольчих підрозділів тоді були два підходи до виготовлення шевронів. Перший — це стандартний, тобто загального вжитку у кольорових нитках. А після перебування на передовій не менше 45 діб бійцям видавали за формою і символікою такі ж шеврони, але виготовлені в польових тонах — у зелених відтінках або в кольорі оливи. Звісно, кожен боєць намагався заслужити польовий шеврон», — каже Юрій Заблоцький, котрий був у складі Добровольчого українського корпусу і як усі бійці спочатку мав кольоровий шеврон загального вжитку, а пізніше отримав польовий.

З особливою гордістю Юрій Заблоцький виділяє шеврони «Донецького аеропорту». Саме з них почав збирати свою колекцію.

«Дуже багато підрозділів мали прив’язку до Донецького аеропорту. Щоб було видно, які з них брали участь в обороні ДАПу, було розроблено серію шевронів — третього полку спецназу, 95-ї аеромобільної, 93-ї механізованої бригад та інших. На позиціях хлопці обмінювалися між собою, і так почала формуватися моя колекція, — каже Юрій Заблоцький. — Лінія розмежування була поділена на умовні сектори «А», «Б», «С» і т.д. Наприклад, «М» вважався маріупольським сектором. Шеврони працювали ще й як перепустки, бо за ними можна було ідентифікувати, з якого сектору був військовий».

У колекції Юрія Заблоцького є також загальновійськові шеврони, зокрема ракетно-артилерійських підрозділів, десантно-штурмових бригад. «У нас постійно трансформувалися шеврони. Є артилерійські батареї з різним озброєнням — це протитанкові гармати, міномети. Наш підрозділ дуже великий, і оскільки він постійно зростав, набирав різних напрямків, змінювався й вигляд шеврона. Спочатку був у вигляді старих ядер, потім додалися гладкоствольна зброя та міномети. Один з наших шевронів має напис «Фахівець ландшафтного дизайну», на ньому зображено дві гармати і козак. Адже артилеристи не тільки впливають на хід війни, а й реально змінюють ландшафт», — розповідає пан Юрій.

Почесне місце — в медиків

«Я вважаю, що найпочесніша професія в світі медика і найбільш відповідальна — військових. Мав за честь отримати в подарунок шеврони від медиків. Медична служба на початку війни не була закріплена за конкретними підрозділами і надавала допомогу всім пораненим. А коли медики потрапляли в жовту чи зелену зони маркування, тоді визначалися, до якого підрозділу і в які медичні заклади відправляти їх, — каже Юрій Заблоцький. — Мені дуже подобається шеврон медичної служби 93-ї бригади. Він на білому тлі і в червоному колі у вигляді хреста з написами «Авдіївка, Троїцьке, Водяне, Новий термінал, Диспетчерська вежа, Метрологічна вежа, Старий термінал, Піски, Зеніт, Шахта, Бастіон». Це територія навколо Донецького аеропорту, і на одному шевроні медики відобразили величезний об’єм роботи, який їм доводилося виконувати.

Кожен шеврон має свою історію. У колекції можна побачити й такі, що демонструють внесок української діаспори і різних країн світу в допомогу українській армії. 

«Є шеврони ізраїльського Червоного Хреста. Світовий конгрес українців зібрав кошти на купівлю медичних індивідуальних аптечок для солдатів і наплічників для парамедиків. Вони найняли інструкторів, які провели курс навчання для понад п’яти тисяч бійців та медиків на війні. Серед інструкторів, які приїхали проводити навчання, були й італійці, які на знак поваги подарували свої шеврони. До речі, вони показали мені фотографії прапорів своїх військових підрозділів, на них дуже багато української символіки — це синьо-жовті прапори, тризуби.

Окремою частиною колекції Юрія є шеврони молодіжних організацій, зокрема Пласту, Спілки української молоді. «Я належу до сеньйорського куреня «Вовча ліга», який налічує 30 пластунів і займається вихованням дітей. Добра третина членів нашого куреня побувала на війні. Є шеврон, створений до ювілею Пласту, він у кремових кольорах і має назву «Комбатанська ювілейка». Якщо хтось носить його на однострої, всі розуміють, що цей пластун брав участь у бойових діях».

Війна за Україну триває

Боротьба Юрія Заблоцького за Україну розпочалася на Майдані під час Революції гідності. На війну він пішов добровольцем у вересні 2014 року, військового досвіду набув там, став артилеристом.

«До жовтня я вже став артилеристом. Спочатку командир запитав у нас, хто вміє швидко рахувати. Тоді показав міномет калібру 120 мм, і довелося розбиратися з ним. Тепер рахують електронними засобами — калькулятором або за програмою «Армія SOS», «Армор», а на той час все треба було рахувати самому, по градусах і метрах. З особливою повагою згадую полковника, викладача Сумського артилерійського училища Андрія Петровича Тимофеєва. Коли почалася війна, артилерійську систему як таку довелося вибудовувати з нуля. Він поїхав на передову, щоб навчати нас, допомагав воїнам вдосконалювати навики. Андрій Петрович суттєво вплинув на якість ведення бою. Його знали всі артилерійські підрозділи — від «Градів» до «Ураганів».

Юрій Заблоцький продовжує колекціонувати військові шеврони і в разі активного наступу ворога готовий йти на війну захищати Україну.

«Ця війна тільки входить в активну фазу. Багато людей, у тому числі офіцерів середньої та вищої ланок, чітко знають, що на цій війні робити. Якщо почнеться масовий наступ, вони не побояться вийти на передню лінію вогню. Ми розуміємо, що цей вузол вже неможливо тримати в такому підвішеному стані. Все, що відбувається  на сході, не має жодного стосунку до вирішення цієї ситуації. Тому що ті, від кого залежить вирішення цього питання, за тисячі кілометрів від сходу нашої держави. Це залежить від Росії, Китаю, Брюсселя, Вашингтона. А Україна має показати свою чітку позицію щодо нашої перемоги».

Тамта ҐУҐУШВІЛІ.

Фото авторки.