Американська антропологиня Маргарет Мід сказала: «Ніколи не сумнівайтеся, що невелика група відданих і свідомих громадян може змінити світ; насправді це єдине, що коли-небудь було». Один із таких громадян — Юрій Королишин, голова громадської спілки «Молодіжний центр Тернополя».
Юрій очолює центр лише два з половиною роки, проте його активне громадське життя почалося на другому курсі університету. Навчався він на факультеті інженерії, споруд машин та технологій Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя і якось зрозумів, що хоче жити не лише університетом, парами і домашніми завданнями. Почав відвідувати заходи, які організовувала студрада. Потрапивши на подію від громадської організації «AIESEC», вирішив приєднатися до її волонтерів. Так усе й почалось.
Хлопець ознайомився з діяльністю багатьох інших організацій. Проте «блакитний океан» йому відкрився після мафії від ГО «Файне місто». Вже тоді, на початку волонтерської діяльності, зрозумів, що його праця у цій сфері не матиме часових і просторових рамок. Згодом почав плідно працювати в «Молодіжному центрі працевлаштування», а пізніше очолив Молодіжний центр.
Команда Юрія нині складається з тринадцятьох активістів. Маючи досвід праці в «AIESEC» та в менеджменті, він ефективно взаємодіє з кожним із них: «В «AIESEC» я очолював напрямок, в якому теж було 15—20 осіб, і вся команда працювала в локальному комітеті, де було понад 40—60 осіб. Тож досвід, який я здобув раніше, допомагає мені нині розвивати Молодіжний центр».
Набір його волонтерів відбувається кожні шість місяців. Приєднатися до команди можуть ті, кому вже виповнилося сімнадцять років. Юрій пояснює вікову норму тим, що праця волонтера часто вимагає набагато більшої свідомості, ніж просто прийти і допомогти. Інколи вона може викликати стрес, напругу або конфлікти. Сімнадцять — це саме той вік, коли молоді люди починають пошуки свого шляху, а волонтерство допомагає їм спробувати себе у всіх напрямках. Іще одна вимога до кандидатів — мати мінімальний досвід у цій справі.
Юрій зізнається: «Від початку праці волонтером я став набагато впевненішим, набагато свідомішим, розширив свій кругозір, маю безліч знайомих як в Україні, так і за її межами». До того ж волонтерство дарує колосальні емоції і спогади, які кожен пам’ятатиме, бо переживав знакові події з людьми, що стали друзями.
Один із найяскравіших спогадів Юрія — проєкт «Курс англійської мови». Хлопець тоді обіймав пост віцепрезидента «AIESEC», і його команді вдалося залучити до проєкту понад 330 учасників. Це була рекордна кількість в Україні. З учасниками курсу займалися близько 40 волонтерів з різних країн світу. «Був шок від того, що таке відбувається в Тернополі й це змогла зробити одна команда, — пригадує Юрій. — Це яскравий приклад, що свідчить про масштаб впливу, який можна чинити за допомогою волонтерства».
Юрій каже, що у волонтерській діяльності Тернополя не вистачає напрямку, який залучив би громаду міста. Коли люди бачать якусь проблему (немає велодоріжки чи паркана), то повинні розуміти, що її можна розв’язати за допомогою волонтерів, громадських організацій, попросити допомоги у владних структур.
На стереотип про те, що сучасна молодь лінива і робить щось тоді, коли вигідно їй, Юрій обурюється: «Потрібно займатися вихованням дітей і підлітків, розказувати їм, давати можливості, придумувати нові підходи, якщо традиційні застаріли і перестали їх зацікавлювати. Це допоможе активізувати молодь. Залучати дітей до волонтерства потрібно якнайраніше і працювати з ними — тоді вони перестануть бути «лінивими».
А взагалі, каже, боротися зі стереотипами не варто. Якщо хтось думає, що волонтери приходять на подію, аби безкоштовно потрапити на неї, то нехай думає. Згодом вони самі зрозуміють, як їм чинити далі. А що більше людей залучено до події, то краще.
«У своїй волонтерській діяльності на сьогодні маю одну ціль: зробити Молодіжний центр стійким, — каже Юрій Королишин. — Це означає, що потрібно продумати до кінця чітку структуру і забезпечити достатню кількість людей та ресурсів. Усе для того, щоби він міг працювати далі й без мене».
Ольга КАСЬКО,
студентка другого курсу факультету філології і журналістики ТНПУ.