«Лиманська коза» дарує щастя і рятує від ковіду.

«Лиманська коза» дарує щастя і рятує від ковіду.

⠀А знаєте чому лиманська коза? Та тому, що «круторога» стояла і замріяно  з висоти кручі дивилася на Дніпровсько-Бузький лиман.-Це було так красиво в променях сонця,  що  назва сама напросилася,- розповідає господиня  сімейного бізнесу  Олена Белозоренко. Тоді вони з чоловіком Валентином, працюючи у Херсоні,  маючи дві місцеві кізки  на «дачі», не думали про еко-ферму, масштаби сироваріння,  екскурсійно-туристичні потоки, власне, про те, що вони в  Станіславі  стануть «родзинкою» громади. А підштовхнула їх до цього ковідно-карантинна ситуація.-Ми відчули, що людям хочеться простору, перезавантаження від загнаності «маскових» буднів. А тут  – справжній земний рай, місце сили, здоров»я, гармонії, – не приховує захоплення  Валентин Белозоренко.  Вони працюють удвох. Але у перспективі  тут будуть робочі місця і для односельців. Ферма  стала туристичним об»єктом   Херсонського інформаційно-туристичного центру.

Пані Олена  20 років пропрацювала заступником директора із гастрольної діяльності у Херсонському театрі імені Миколи Куліша. -8 років тому ми вирішили круто змінити уклад життя і переїхати  до землі, природи і тиші. Ближче до самих себе.  Кіз завели, але не планували робити з цього бізнес. Ще 5 років я працювала у театрі – їздила на роботу в  Херсон. Потім залишила роботу і ми   почали розводити породистих кіз, вони дають більше молока, –  розповідає Олена. -Перша  наліпка-бренд нашої ферми , в усвідомленому варіанті , з»явилася- таки в театрі.

На ювілей директора театру Олександра Книги, Олена презентувала кошик із сирами власного виробництва. Спеціально для подарунку розробили із дизайнером наліпку. Так і народився бренд “Лиманська коза”.

Тоді кіз було ще мало, і сиру виготовляли небагато. Справи пожвавилися, коли   приєдналися   дорослі, самодостатні діти – Владислава й Володимир, які і  кіз докупили,  і розробили туристичні стежки Станіславськими  скелями, придбали байдарки для  споглядання круч з лиману  і велосипеди для прогулянок  зеленим  Гранд Каньйоном. А потім почався процес входження у справу і вивчення «козячої» теми з  опрацюванням   молока. Олена зосередилася на сировиробництві, а  Валентин на догляді «красунь».

Секрети про    кіз від господаря

У господарському дворі нас чекали ручні кози. Козенята вибрикували, а старші  пішли до нас в обійми.   -На думку багатьох істориків, коза була першою одомашненою твариною,- говорить Валентин.- Тому й називають її годувальницею роду, символом достатку,  оптимізму, надії на краще. У стаді  ферми є представниці  найвідоміших  порід молочного напряму, виведених в середині 19 століття в Швейцарії в долині річки Зане.   Це найпоширеніша порода на території України. Ці кози  з  хорошим імунітетом, не вибагливі в утриманні.  За словами господаря, на пасовищі вони завжди перші, завжди летять вперед за новою травинкою.

Пан Валентин розповів  і про те, як природа подбала, щоб хижак  зненацька  не напав: зіниця ока тварини  прямокутна і вона має  можливість бачити навколо себе на 340 градусів, не повертаючи голови. У товаристві двох десятків  красунь  згадалися всі казки, де вони є головними героїнями: і «шкодницями», як коза-дереза,  і  добропорядними з вертепів, де з ними  пов»язують надію на врожай, успіх. Бо ж «де коза ходить, там жито родить, де коза стопою, там жито копою, де коза рогом, там жито стогом!..» Господар розповів , що кози примхливі до змін  погоди,  швидко ховаються від снігу і дощу.А ще вони дуже охайні. Тваринка ніколи не ляже на брудне місце і обмине калюжу чи багно. ⠀Вони  справжні ласуни: дуже люблять солодкі і пряні на смак продукти і дуже чутливі до  улюблених запахів.⠀

Пан Валентин підмітив , що кожна коза, незважаючи на те, що живе в стаді,  є індивідуалісткою. Потрапляючи в небезпечну ситуацію, вона  ніколи сліпо не піде за ватажком, а самостійно, оцінивши ситуацію, відреагує на неї на власний розсуд. Як і будь-яка тварина, коза любить ласку і віддячує  своєму господарю за дбайливе ставлення. А про те, що ця бриклива, примхлива і пустотлива  красуня  може бути вчителькою, засвідчує народна мудрість, яка висловлює жаль зі своєї вини словами: «Якби кізка  не скакала, то би й ніжку не зламала». А коли хтось схаменувся і хоче виправити ситуацію, то дуже схожиий  на козу, що прийшла до воза. А при  виграшній справі, то як не сказати- «І вовки ситі, і кози цілі»?  Та  буває, що роги  й коза показує! Валентин впевнений, що це рідкісні випадки,   коли людина в козячому царстві поводиться невштиво,  тоді  коза перетворюється в мстиву, зухвалу особу  і пускає в хід свою зброю – роги. Ми ж побачили, як в руках люблячого власника коза  розуміє  кожне його слово, ловить  кожен погляд, відчуває  емоції і виражає симпатію.  – Кози розумні,  піддаються дресируванню. Всі вони в  нас контактні, з ними можна фотографуватися, а ще їм подобається обійматися, – говорить господар.-Окремий бонус – це козенята: вони як діти, їх можна брати на руки, гладити, як друзів. Для нас вони такі і є, наші найкраші друзі, які дарують нам і гостям години щастя.

Секрети про сири від господині

-Ці розумні красуні з брикливим характером дають найкраще в світі молочко,- переконана Олена.Вона захоплено розповідає , що  за вітамінно-мінеральним складом козяче молоко багато в чому перевершує коров’яче і особливо рекомендується дітям. Воно легко засвоюється. Тут роблять згущене молоко. Церемонія дегустації сирів повчальна і пізнавальна. Готують їх   за відомими рецептами, але є багато  і  ексклюзиву. Пані Олена  всіх таємниць не розповідає. Лише каже, що за різних температур, за різної вологості сир буде по-різному дозрівати й матиме інший смак. -Ми любимо експериментувати зі спеціями , з дозріванням. Кожен день на виробництві сиру – це маленькі чудеса,- розповідає майстриня сироваріння. Нам запропонували скуштувати до 16 видів сирів, доповнених  різними смаколикам: оливками, хлібцями, корисними снеками, медом.  Господиня    розповіла  про кілька видів бринзи і мацарелли,  свій адигейський сир, який можна смажити на пательні, як і м»ятний халумі, батьківщиною якого є середньвічний  Кіпр. – Це унікальний сир, що стоїть осторонь від твердих та свіжих розсільних сирів.  Він  має листкову структуру та високу температуру плавлення, через що його можна підсмажувати до золотистої скоринки – і він не потече. Зазвичай,  халумі підрум’янюють на пательні чи грилі, подають із салатами, смаженими овочами . На батьківщині цього сиру його  люблять  їсти зі шматочками копченої свинини чи баранячої ковбаски, у спеку – зі скибками кавуна або ж просто з кавою. Сир зберігають у розсолі й дуже часто додають до нього м’яту – вона підсилює смак та збільшує термін придатності продукту. Замість бактеріальних заквасок дають сичужний фермент із шлунків домашньої худоби. З тостами  смакує м’який сир рікотта,    фета в маринаді,    качотта з томатами,   пажитніком та волоським горіхом, зі шпинатом, та з паприкою , – припрошує господиня. Додав французького шарму  дегустації козячий сир шевр, що в перекладі означає «козяче поліно». Господиня продемонструвала, що його можна свіжим намастити на багет,   визрілим нарізати,  можна із спеціями перемішати. Ми скуштували його  з куркумою і паприкою.   Яскраво урізноманітнив смак сирної  тарілки   модний сучасний сир, який  придумали у Швейцарії всього років 30 тому  –   Бельпер Кноллє: гострі невеличкі кульки різної твердості, обкачані в перці. Часник і рожева гімалайська вулканічна сіль надали  цьому сиру особливої  пікантності. Але головним  секретом та інгредієнтом    їхньої продукції,- є любов, з якою вони  доглядають кіз і готують сири. Мріють господарі  – донести всьому світу, що ці тварини – варті уваги, піклування, любові, і що вони завжди відповідають людині взаємністю, діляться з нею життєдайною енергією!  Ольга з Валентином переконані, що на фермі –  тіло працює, а розум відпочиває, тут  вони зливаються  з природою і тішаться з того, що усмішка  в них не зникає, бо вони з людьми діляться своїм щастям.- Щастя не в тому, щоб робити завжди, те , що хочеш, а в тому, щоб завжди хотіти того, що робиш. Цим ми і займаємося! – кажуть на прощання фермери.         

                                                                                                Людмила Островська

                                                Тернопіль- Станіславська ТГ  Херсонської обл.

Матеріал підготовлений  завдяки прес-туру в межах проекту Харківського прес-клубу Media Hub Kharkiv за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.