Тут постійно перебувають у вирі подій, шукають найактуальніші новини, пропускають крізь себе історії людей, розважають і розчулюють, мотивують і застерігають… Це ім’я стало брендом регіонального телебачення, а завдяки професіоналізму колективу та його відданості справі їм довіряють сотні тисяч глядачів. Мовиться про тернопільський телеканал TV-4, який тридцять років тому, а саме 16 вересня, вперше «заговорив» у телевізорах наших краян.

ПЕРШІ ПРОГРАМИ Й ПЕРША СЛАВА

TV-4 народився в час, коли відродилася українська незалежність. Він став першим недержавним телеканалом всієї Західної України й піонером у галузі телебачення. Першим в області почав висвітлювати події в регіоні, розповідати про своїх краян і, зрештою, здобув славу сімейного телеканалу. Сьогодні TV-4 дивляться жителі не лише Тернопільської, а й сусідніх областей.

Як розповідає головна редакторка телеканалу TV-4 Наталія Стецюк, 1991 року в нашому регіоні транслювалося усього три телеканали — із «пісними» програмами, ідеологічно заяложеними совдепією, що зовсім не задовольняли потреб глядача. TV-4, ставши четвертою кнопкою в телевізорі (від чого, власне, і назва телекомпанії), був ковтком свіжого повітря, чимось іншим, незвичним.

— Перші програми, що транслювалися на нашому телеканалі, дуже відрізнялися від тих, які звик бачити радянський глядач, — каже Наталія Стецюк. — Ми почали транслювати програми, що були популярними в Європі. Картинка тут була значно яскравішою, сюжети — динамічнішими. Тож людям стало цікаво: як це воно — за межами Радянського Союзу? І TV-4 був тим маленьким віконцем в інший світ. Багато тернополян уперше побачили відомі закордонні фільми саме на TV-4. Про нас почала ширитися слава.

Далі на телеканалі з’явилися авторські програми. Старші глядачі ще точно пам’ятають такі проєкти, як «Глобус», «Кінономінація», «Що природно, то не гріх», «Тутті-Фрутті», «Пан+Пані на екрані», «Пенальті», «Мандрівник», «Жіночі клопоти»…

Однією з перших програм були й «Наші вітання». Тоді на роль ведучої оголосили конкурс, перемогла в ньому світлої пам’яті Анна Поцелуйко. Вона вмить стала зіркою в Тернополі, побачити місцеву ведучу на телеекрані хотів кожен. Що вже говорити про те, коли чули своє ім’я в «Наших вітаннях»… Щоб привітати рідних, люди шикувалися в чергу — від офісу на Сагайдачного вона тягнулася до драмтеатру. Тож на добу було більше двохсот привітань.

— «Нашим вітанням» цього року теж виповнюється тридцять років, — розповідає генеральна продюсерка телеканалу Юлія Винокур. — І на них досі є попит, хоч і менший, звісно. Можливо, для когось ця програма — вже не формат телебачення. Мовляв, вона популярна лише серед старшого покоління. Але на противагу цьому сьогодні ми спостерігаємо іншу ситуацію: програма перейшла в соціальні мережі. Так, за сторінкою «Наших вітань» у фейсбуці стежать понад сто тисяч людей. Погодьтеся, більшість із них — точно не бабусі й дідусі. Це молода аудиторія, котра любить і слухає українську пісню.

ПРОВІНЦІЯ ТВОРИТЬ ЯКІСНЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ

1992 року TV-4 поповнився новинною програмою «Провінційні вісті», назву якої придумала режисерка Тетяна Почепцова. Першими ведучими новин були Сергій Сінкевич та Олег Снітовський.

— За роки існування програми кілька разів був «замах» на назву «Провінційні вісті», — ділиться редакторка Наталія, — бо здавалося що називатися «провінційними» — не престижно. Але ми пишаємося, що ми провінція — віддалені від Києва, але в той же час творимо якісне телебачення. Хоч і перші сюжети були не схожі на ті, які ми створюємо тепер. Але й у них був свій шарм. Та ми завжди прагнули до більшого, кращого, якіснішого… Активно почали їздити на тренінги, семінари. І нині програма «Провінційні вісті» виходить п’ять разів на день (а спочатку виходила двічі на тиждень) і є найпопулярнішою на телеканалі.

Цікаво, що TV-4 — єдиний із регіональних каналів, у якого є ранковий прайм-тайм (найактивніший час телеперегляду). О сьомій годині ранку «Провінційні вісті» дивиться максимальна кількість глядачів. Зазвичай на регіональних телеканалах такого явища не спостерігається.

…Колектив TV-4, без перебільшення, розвивається постійно, відвідуючи численні навчання. Окрім цього, беруть участь у різних проєктах та грантових конкурсах. А почалося все з участі в проєкті, що передбачав співпрацю зі Сполученими Штатами Америки. Це був перший рік — 2002-й — співпраці незалежних українських ЗМІ з департаментом США. Тож у рамках цього проєкту працівники TV-4 двічі відвідували США, своєю чергою, американські колеги з телеканалу WFIE (мережі CNN) відвідували тернопільську телекомпанію тричі. Наталія Стецюк пригадує: співпраця була плідною, а колеги зі США розкрили чимало нюансів із телевізійної сфери.

Тож після такого позитивного досвіду колектив TV-4 не нехтує можливостями й долучається до багатьох проєктів. Серед них — «Хто, як не ми» (для популяризації активної життєвої позиції серед пересічних громадян), «Єдина країна» (для підтримки демократії), «Телемости «Реформи — це просто» (висвітлення реалізації реформ, що впроваджуються в державі), «Обираємо життя» (про адаптацію людей до ситуації з COVID-19), «Голос громад» і «Шалене стажування» (для підтримки розвитку громад). Такі проєкти, кажуть на телеканалі, це безцінний досвід. Свого часу колектив TV-4  співпрацював із Польщею, Нідерландами, Німеччиною, іншими країнами Європи й США.

ДУША TV-4 — КОЛЕКТИВ

Працювати на TV-4 — це горіти роботою, жити нею й розчинятися в ній. Такою є кожна людина — частинка великого професійного колективу: від ведучих і журналістів до операторів і маркетологів… 

У період зародження телеканалу тут працювали приблизно десять осіб. На початку й у середині 2000-х років колектив налічував 60 працівників. Сьогодні внаслідок й економічної кризи, і витіснення деяких професій новітніми технологіями TV-4 творять тридцять людей. «Старою гвардією» телекомпанії є Тетяна Гриценко, Наталія Довгошия, Галина Мацейків, Іван Круп’як, Юлія Винокур.

— Дуже важливо, щоб колектив був командою, бо телебачення — це передусім командна робота, — зауважує Юлія Винокур. — Над двохвилинним сюжетом, який має вийти в ефір, працюють журналісти, оператори, ведучі новин, режисери монтажу, звукорежисери, інженери. Талановиті люди завжди були частинкою нашого телеканалу — і тридцять років тому, і тепер. У телекомпанії багато що змінювалося, але командний дух — підтримки, дружби, редакційної політики — завжди передавався з покоління в покоління. Незмінними залишаються традиції і наші принципи. Їх переймає і молодь. Ними я пишаюся особливо. Молодь нашого колективу дуже крута, креативна, відповідальна, професійна. Їхні енергетика й максималізм допомагають творити сучасне телебачення.

— Наш колектив дуже цілісний, — підтверджуючи слова колеги, каже Наталія Стецюк. — Зверніть увагу на четвірку, зображену на логотипі телеканалу. Я мала нагоду познайомитися з людиною, котра розробляла ескіз логотипу. Він розповів, що навмисне зробив четвірку зі згладженими кутами, щоб у колективі не було гострих кутів — конфліктів.

ЯКЕ СУСПІЛЬСТВО, ТАКЕ Й ТЕЛЕБАЧЕННЯ

Десять років тому, на святкуванні двадцятиріччя телеканалу, режисерка Наталя Денис вигадала цікавий перформанс: на сцену драмтеатру підняли дзеркало чималих розмірів, й у ньому, зрозуміло, відобразилися усі люди, котрі сиділи в залі. І пані Наталя звернулася до присутніх: «Ось такими, якими є ви, таким є і наше телебачення».

— Воно не може бути іншим, — підкреслює Юлія Винокур. — Бо ми відображаємо життя нашого суспільства. За тридцять років у країні та світі змінилося чимало, тож змін зазнала й телевізійна сфера. Телебачення тепер — це не просто дивитися телевізор, сидячи на дивані… Багато глядачів переглядають програми в записі на ютюбі, хтось стежить за нами в соцмережах. Телевізор є в кишені кожного. Нам важливо знати свого глядача, щоб відповідати його запитам. Ми маємо підлаштовуватися під ринок, під нашого споживача. Мусимо завжди бути на крок попереду.

…Але як би не змінювався світ і ми разом із ним, незмінним залишається те, що TV-4 є місцевим телеканалом, а тому таким рідним, знайомим, своїм. Він залишається телеканалом, для якого не один тернополянин начитував прогноз погоди на центральному бульварі міста, ділився своїми думками для сюжетів «Провінційних вістей», замовляв вітання для рідних у вже згаданих «Наших вітаннях», телефонував у студію на прямі ефіри «Межі правди» чи просто щовечора чекав на прогнози астролога… TV-4 — це частина нас, частина нашого життя й нашої історії. Тож нехай його історія триває ще не одні тридцять…

Зоряна МУРАШКА.

На фото Василя БУРМИ й з архіву TV-4: колектив телеканалу; головна продюсерка TV-4 Юлія ВИНОКУР; головна режисерка Наталія СТЕЦЮК з інженером трансляції Миколою ТИМЧУКОМ; режисер монтажу й ведучий новин Максим МУКОМЕЛА й звукорежисер Володимир ВАСИЛИК; кореспондентки Тетяна СКИБА і Христина ЧЕРЕШНЮК.