Чи буде область із пресою?

Неодноразово вже писали про прикру ситуацію з так званою реформою Укрпошти і катастрофічним впливом цих нововведень на життя української преси, та й нашого суспільства загалом, і знову мусимо повертатися до цієї гострої теми. Тому що актуальність проблеми лише зростає, а ніяких кроків чи ініціатив щодо її розв’язання не спостерігається. Зокрема, глянемо детальніше, що відбувається з пресою Тернопільщини.

На жаль, упродовж останніх трьох років кількість газет в області скоротилася втричі — і це тільки найменувань, а про тиражі узагалі говорити не доводиться. Закрилися такі популярні газети обласного рівня як «Місто», «№1», «Нова Тернопільська газета», «Наш день». З 16-ти районок тепер виходять тільки дві (див. таблицю). Нещодавно припинила існування кременецька районна газета «Діалог». Тенденції, як бачимо, невтішні. У чому причина? Звісно, факторів багато, але скидається на те, що основний — цілеспрямована політична воля держави, зокрема, нинішньої влади, котра використала пошту як інструмент боротьби з пресою і її фактичної ліквідації. Звідси відповідь на питання, чому ми програємо інформаційну війну рашистам, які, натомість, дуже активно працюють у сфері медійного поширення своєї отруйної пропаганди. Наприклад, на тимчасово окупованих територіях активізувалося видання різноманітних агітаційних буклетів, листівок, преси. У нас же воліють ці проблеми ігнорувати. На жаль, росія запустила свої хижі щупальця дуже глибоко у світову політику, економіку, міжнародні зв’язки — схоже, що дісталася вона й до Укрпошти.

Станом на тепер на Тернопільщині регулярно виходять шість газет: «Вільне життя плюс», «Домашня газета», «Свобода», «Сільський господар», «Голос народу» і «Новини Шумщини». В той час, коли раніше успішно існувало більше двох десятків газетних видань. Чи реально в таких умовах забезпечити читачам доступ до актуальної перевіреної інформації, новин із життя області, країни, зарубіжжя? Не кажучи вже про якісну публіцистику та аналітичні матеріали, можливість на шпальтах газет обговорити ті чи інші важливі питання із життя громади, подискутувати, почути одне одного? Питання, як-то кажуть, риторичні.

Звісно, багато кого ця проблема хвилює — і з журналістської спільноти, і з середовища громадськості.

До прикладу, голова Тернопільської обласної організації Національної спілки журналістів України Василь Тракало в інтерв’ю Тернопільському пресклубові висловився про сумну ситуацію з місцевими газетами, наголосивши, що «головним їх могильником стала Укрпошта, наш колишній надійний партнер. З пошти починалася передплата, і завершувалось все доставкою. Але Укрпошта вже давно і вперто ігнорує інтереси і редакцій, і читачів, тож впродовж останніх років ми постійно мали великі проблеми і з одним, і з другим. Питання про це неодноразово порушували на всіх рівнях, але відчутних результатів так і не було».

На тлі цього вартість поштових послуг тільки зростає, а якість цих послуг та обслуговування — системно знижується. Зважаючи на високі поштові тарифи (вони іноді становлять 60% передплачуваної вартості газети), деякі видавці самі шукають вихід із патової ситуації, в яку загнав усіх Смілянський зі своїми поплічниками. Приміром, чортківську газету «Голос народу» взялися доставляти і розповсюджувати у громадах співзасновники видання. Почин вартий уваги.

Скорочення листонош, пересувні поштові відділення — про все це ми вже писали, однак до нас продовжують надходити листи від читачів, які хочуть вчасно отримувати газети, пенсійні виплати, кореспонденцію. І мають на це право, бо Укрпошта, так чи інакше, є головним поштовим оператором країни. Що й казати — адже саме листоноші нерідко були головними соціальними працівниками по наших селах, з якими можна було й поспілкуватися, і порадитись, і новини обговорити. Нерідко багато з цих людей підтримували своїх літніх і немічних «клієнтів» — виконували якісь дрібні доручення, купували ліки в аптеці тощо. Тепер уся ця культура взаємодопомоги й підтримки знищена.

Мабуть, діяльність згаданої організації та її керівника пана Смілянського як головного поштового реформатора має підтримку з боку найвищої державної влади. Інакше чим пояснити те, що за весь час його керівництва Укрпоштою туди не навідалися ні прокуратура, ні ДБР, ні НАБУ, ні інші поважні контрольні органи? Хоча відповідні звернення про необхідність проведення перевірок були — зокрема і з боку Національної спілки журналістів України.

Уляна ГАЛИЧ.