Інформація головного управління ДПС у Тернопільській області. Відповідно до підпункту «б» підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України (ПКУ) до платників єдиного податку четвертої групи, належать фізичні особи-підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України від 19 червня 2003 року за номером 973-IV «Про фермерське господарство», за умови виконання сукупності таких вимог:

здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції,

збирання, вилов, переробку такої власно вирощеної або відгодованої продукції та її продаж;

провадять господарську діяльність (окрім постачання) за місцем податкової адреси;

не використовують працю найманих осіб;

членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени сім’ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року за номером 2947-ІІІ;

площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше 0,5 гектара, але не більше двадцяти гектарів сукупно.

Об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди (перший абзац пункту 292 прим.1.1 статті 292 прим.1 ПКУ).

Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товарного виробництва (підпункт 4 пункту 297.1 статті 297 ПКУ).

Згідно з частиною другою статті 22 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року за номером 2768-III (ЗКУ) до земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об’єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Отже, фізичні особи-підприємці — платники єдиного податку четвертої групи, які є власниками/користувачами земель сільськогосподарського призначення та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), звільняються від сплати земельного податку за земельні ділянки (не більше двадцяти гектарів сукупно), що використовуються такими платниками для ведення сільськогосподарського товарного виробництва.

За інші земельні ділянки, в тому числі за земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, земельний податок сплачується на загальних підставах.

При цьому відповідно до першого-третього абзаців підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ за період, зокрема, з першого березня до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року за номером 309, та які перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб-підприємців.

Починаючи з першого січня 2023 року за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, які включені до переліку територій, плата за землю не нараховується та не сплачується за період із першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до переліку територій.

Окрім того, статтею 283 прим.1 ПКУ передбачено особливості визначення земельного податку за земельні ділянки, що перебувають у консервації, або забруднені вибухонебезпечними предметами, або непридатні для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами.

Фото пресслужби ГУ ДПС у Тернопільській області