Одвічне шекспірівське «бути чи не бути?» та українське прагнення винайти сепаратор, щоб розділити добро і зло, чорне і біле, наводить на роздуми. Уявімо — на землі лежить звичайний меч. Такий собі простий шматок загартованої сталі з простою рукояткою. Так ось, якого він кольору — чорного чи білого? Відповідь проста: зброя не може мати кольору, може мати «забарвлення» той, хто бере її в руки.

Онук провідника ОУН Степана Бандери Степан Бандера в Україні, зокрема на Тернопіллі, буває тепер нерідко. Він приїжджає з Канади, де живе, всякий раз як випадає нагода. Нині на Батьківщині свого діда — як представник спостерігачів на президентських виборах від Канади. Як розповів, і не сподівався, що саме в ці дні переживатиме одну із значимих подій для своєї родини — присвоєння його дідові Степанові Бандері звання Героя України. 22 січня, в День Соборності, цю нагороду йому вручив Президент Віктор Ющенко. Степан Бандера нещодавно побував у Тернополі й за сприяння громадського об’єднання «Українська справа» зустрівся із журналістами — показав нагороду, розповів про діда, родину, про себе, відповів на запитання.

Тернопільщина підписала з Кабміном протокол намірів про підготовку проекту угоди щодо регіонального розвитку області.

Церемонія відбулася під час розширеного виїзного засідання колегії Міністерства економіки за участю міністра Богдана Данилишина, голови облдержадміністрації Юрія Чижмаря, голови обласної ради Олексія Кайди. Відповідною була й тема колегії — «Проблеми та перспективи соціально-економічного розвитку Тернопільської області у 2010 році: дії уряду та місцевих органів влади».

На українському політичному рингу завершується тритижнева перерва між першим та другим раундом. Невдовзі багатомільйонна аудиторія глядачів застигне перед телевізорами в очікуванні результату поєдинку між півфіналістами змагань під назвою «Побори мене». Під час перерви учасники змагань встигли трохи порозминатися після напруженого підрахунку набраних балів-голосів: поскандалили в стилі Майка Тайсона (щоправда, нікому нічого не відкусили), попозувати перед фото- і телекамерами, виставляючи напоказ хто свої мізки, хто біцепси, хто зуби, носи, а також погралися в інтелектуальне шоу «Обдури виборця».

Шановна редакціє, хочемо описати істинну правду, яку оповідали старшого віку односельці. В 1939 році прийшли «визволителі», їх зустрічали з хлібом і квітами, а через декілька місяців вони заарештували Василя Головачука. Хлібороба забрали, бо мав 25 га землі. Він же заробив гроші в Канаді і купив поле... За що з ним влада так вчинила? Не повернувся, як і коваль Зіновій Безупчак. У 1941-му прийшли німці — забрали в Німеччину на роботу 8 людей. У 1944 р. забрали наших селян на війну.

Як досягнути високих стандартів життя людини, а головне — забезпечити її високоякісними, безпечними товарами й послугами, впровадити в державі вимоги Світової організації торгівлі, членами якої є, та Європейського союзу, куди прагнемо вступити? Щонайперше необхідно, щоб виробники товарів і послуг дотримувалися в роботі запроваджених в Україні стандартів. Велика роль тут відводиться національній системі технічного регулювання і споживчої політики — стандартизації, метрології, підтвердженню відповідності, управлінню якістю, захисту прав споживачів. Усі ці функції на регіональному рівні покладено на ДП «Тернопільстандартметрологія» як територіальний орган Держспоживстандарту.

Дорогі мешканці Східної Галичини! Я віддав цьому дивовижному краєві понад 30 років. Люблю цю землю і людей. Села і містечка знаю краще, ніж свої рідні, волинські. І не можу збагнути, чому, коли йдеться про високовартісне, доленосне — робимо ми іноді непоправні помилки. Маю на увазі вибори. Голосуємо то за Кравчука, то за кадебіста Марчука, а нині — за Януковича (10%). Хіба не бажаєте жити в незалежній державі? Можете відмовитися від рідної мови і калякати москвинською, як це робить ваш обранець?

На черговому Шустер-шоу кандидат у президенти Віктор Янукович на запитання «Якою бачите Україну — багатонаціональною, інтернаціональною, з багатьма мовами чи з однією державною?» (Вадим Карасьов) зробив розумний вигляд і... майже відкрив Америку: «Украина — многонациональное государство». А Росія? А Америка? А Франція? А Німеччина? А Ізраїль? А Австралія? А країни Скандинавії? Але там усюди одна державна мова — і крапка! А чого варті оті біг-борди з перефразованим із «Україна для українців!» в регіональне «Україна для людей!» А всі інші держави для кого?

НАМ ПОТРІБЕН ПРЕЗИДЕНТ із серйозними намірами, щоб стояв за народ і не був боягузом, щоб не тягнув нас ні до Росії, ні до НАТО, а щоб був господарем у своїй країні. В нас є всі можливості, щоб країна була багата, тільки нею треба вміти керувати, а саме цього нам не вистачає. Але, думаю, прийде час і все стане на свої місця. Вже пора поставити Україну на ноги.

Нині люди нарікають на життя, кажуть, що біда. Хочу розповісти, яке було життя за СРСР, і прошу надрукувати це в газеті, щоби молодь прочитала.

Коли я був малий, нас було шестеро душ. Мій батько носив пошту в Цвітовій, Ріпинцях та Помірцях і 6 км йшов до Трибухівки за нею. А як приніс, то мусив рознести по селах. У кінці року дали за роботу 50 кг шушавиці. Мусили змолоти, бо не мали що їсти. Мама тоді зварила вареників, то не годен було й одного з’їсти, бо давилися.

Щоразу, коли в Україні змінюється влада, до нас з’їжджаються закордонні спостерігачі, журналісти, щоби слідкувати за процесом. Напередодні остаточної президентської дуелі до Тернополя завітали кореспонденти британської радіохвилі ВВС (Бі-Бі-Сі).

«Загалом у проміжку між двома турами великих змін у списках виборців не відбулося», — зазначив начальник відділу ведення державного реєстру виборців Тернополя В’ячеслав Огарко на черговому засідання прес-клубу. Дещо збільшилася їх кількість. Так, коли в першому турі в списку було 179418 виборців, то за станом на 29 січня — 179720.