ТРАДИЦІЙНО ВЖЕ У ДЕНЬ МІСТА В ТЕРНОПОЛІ, НА АЛЕЇ ЗІРОК, ЩО НА ВУЛИЦІ ГЕТЬМАНА САГАЙДАЧНОГО, «ЗАПАЛЮЮТЬ» НОВІ ЗІРКИ СЛАВЕТНИМ ТЕРНОПОЛЯНАМ ЯК МИНУЛОГО, ТАК І СЬОГОДЕННЯ, ЩО УСЛАВИЛИ СВІЙ КРАЙ. ЦЬОГОРІЧ ЗАСВІТИЛОСЯ ЩЕ ТРИ НОВИХ ЗІРКИ: ДОБРОВОЛЬЦЯМ АТО, ПОЕТУ ВАСИЛЕВІ ЯРМУШУ ТА ПОДРУЖЖЮ ВІРІ ТА ДМИТРУ СТЕЦЬКАМ.
Першою відкривали зірку добровольцям АТО. Як зазначив ведучий урочистого дійства, начальник міського управління культури і мистецтв та голова обласної письменницької організації Олександр Смик, нею вшановано тих перших, які не обліковувались, не афішувались, а за покликом серця кинулися захищати Україну.
Міський голова Сергій Надал повідомив: у відкритті цієї зірки мав брати участь Володимир Стаюра. Він першим піднімав прапор над міською радою, вистояв весь Майдан і пішов добровольцем в АТО. Але так сталося, що днями його не стало. «Сьогодні, у День міста, міська рада одностайно присвоїла йому звання почесного громадянина Тернополя», — сказав очільник міста. Зірку «засвічували» інші добровольці. За них зворушливо промовляла одна з них Марія Чашка: «Кожен доброволець — це зірка. Цими зірками можна встелити не одну таку алею. Але добровольці йшли на фронт не за зірками, а щоб захистити свою країну». Під вигуки «Слава Україні — Героям слава!» зірку відкрили.
Друга зірка нагадала нам про поета Василя Ярмуша, що пішов з життя далекого 1976 року. Відкривали її його діти Мирослава і Тарас та внук Степан, що проникливо читав вірш діда про Україну. Родина запросила взяти участь у цьому дійстві відомого на Тернопіллі літературознавця Ярослава Гевка, «без старань якого не було б цієї зірки». До того ж Ярослав Матвійович власним коштом зняв фільм про побратима, що рано пішов з життя, «Я відшукаю папороті цвіт». Цей дивовижний чоловік взагалі присвятив себе популяризації творчості тих, «хто вмістив у собі світ, здолав хресну дорогу і залишив нам у спадок свою любов»: своїх побратимів Василя Ярмуша, Степана Алича, а також старійшини української літератури, в’язня сталінських концтаборів Бориса Павлівського. Як добре, що є ще такі жертовні люди, котрі вміють поцінувати інших та подбати про пошанування їхньої пам’яті.
Третя зірка нагадуватиме тернополянам ще про двох митців, про яких теж, на жаль, згадуємо уже в минулому часі, — Дмитра та Віру Стецьків. Це єдина зірка на алеї, присвячена подружжю, яке тернополяни називали найромантичнішою парою міста. І мабуть, не випадково ця зірка «засвітилась» навпроти входу в Арт-галерею. Там Дмитро Стецько не раз виставляв свої полотна, а Віра, його муза, подруга, однодумець, вірна дружина, представляла на вернісажах як мистецтвознавець не лише чоловікові твори, а й роботи інших його колег-художників. «Вони, як воїни, тримали в руках перо та пензель і цією м’якою зброєю прославляли Україну», — зазначив учень Дмитра Стецька Петро Мороз.
Зірку Вірі та Дмитрові відкривали під оплески. І в кількох людей я бачила сльози на очах. Ще надто свіжа втрата, ще не стих біль у серцях їхніх друзів. Їм ще чується сміх Віри, іронічні репліки загалом стриманого Дмитра… Тож цілком доречним було прохання Олександра Смика на завершення імпрези: «Йдучи Алеєю зірок, стиште, люди, крок. Згадайте тих, хто до вас тут ходив». Які особистості, які гідні імена, і який щедрий світ згас із їхнім відходом.
Галина САДОВСЬКА.
Фото Миколи ВАСИЛЕЧКА