Наприкінці листопада ми розповіли про нашого земляка капітана третього рангу — офіцера-вихователя військово-морського ліцею в Одесі Святослава Ветлинського. Він — тернополянин, закінчив дев’ять класів у престижній третій школі обласного центру, відтак обрав фах військового. Навчався спочатку в училищі імені І. Богуна в Києві, потім — в Інституті телекомунікації та інформатизації. Служити скерували у Севастополь. Там він здобув перший офіцерський досвід, пережив драматичні події, коли командир його частини добровільно відчинив ворота і впустив на її територію «зелених чоловічків». Лише молодий офіцер із Тернополя та одинадцять бійців (у частині було 60 осіб) не зрадили присягу. Коли на плацу піднімали російський триколор, вони залишилися в казармі, а як зазвучав гімн країни-окупанта, виставили на підвіконня динаміки, включили український славень і заспівали «Ще не вмерла України…» Покидаючи військову частину, воїни, що не зрадили присягу, вивезли з неї найдорожче — Державний прапор України та прапор своєї військової частини.
Вибравшись з окупованого Криму, Святослав Ветлинський ще служив в АТО, а після ротації працював у військово-морському ліцеї в Одесі, виховував майбутніх офіцерів, захисників Вітчизни. Він опікувався курсантами, дбав і про добрий їхній фізичний стан, і про патріотичне виховання.
Та ось недавно на своїй сторінці у Фейсбуці молодий офіцер написав: «Погодка аж шепче. Я знову в АТО». І виклав дві світлини. На одній він у військовому спорядженні стоїть на засніженому полі. На другій — розбита дорога — багнюка і калюжі. Така ось погодка на передовій. Фейсбучна спільнота сполошилася: «Невже знову?!», «Навіщо?», проте дружно бажає молодому офіцерові вистояти і вижити. «Нехай Бог береже тебе!» — найпоширеніший коментар. І ми бажаємо землякові Божого заступництва та щасливого повернення до своєї сім’ї та своїх вихованців.
Галина САДОВСЬКА.
На фото: Святослав ВЕТЛИНСЬКИЙ у зоні бойових дій цими днями; так зустрічали молодого офіцера після першого перебування в зоні АТО його дружина Тетяна і син Владислав.
Фото із архіву Святослава Ветлинського