Сумна звістка сколихнула минулого тижня село Козярі Підволочиського району: не стало Миколи Добровольського — чоловіка нашої землячки, художниці Богдани Осінчук, котра відійшла у вічність 6 листопада 2009 року. А цьогорічного 8 березня мешканці села провели до неї в останню дорогу й Миколу Івановича.
Півстоліття він віддав журналістиці, виснажливій праці над словом. Працював літературним редактором «Вільного життя плюс», був переможцем обласного конкурсу «Людина року—2010».
За словами його колеги Лілі Костишин («Довічний бранець слова», «ВЖ плюс» за 15 червня 2011 року), Микола Добровольський міг досягнути високих успіхів у мовознавчій науці, в літературі, в шахах, міг стати доктором наук, майстром спорту, проте віддав себе журналістиці.
Народився Микола Добровольський 2 червня 1940 року в селі Сербичанах Сокирянського району Чернівецької області. В 1958 році закінчив середню школу зі «срібною» медаллю в Романківцях і вступив на філологічний факультет Чернівецького університету.
Рік пропрацював учителем на Теребовлянщині, а 1964 року ступив на журналістську стежку. Спершу були районні газети «Надзбручанська правда», «Молодий буковинець». Десять років Микола Іванович пропрацював у тернопільському «Ровеснику», а з 1977-го — в газеті «Вільне життя». Очолював відділ інформації, вів багато рубрик, зокрема «Мова на щодень», був шаховим оглядачем і з 1993-го — літературним редактором.
А ще писав вірші (протягом кількох літ вів у «ВЖ плюс» рубрику «Чотири рядочки від баби Явдошки»), малу прозу й роман «Конику мій білогривенький…» Друкувався в багатьох центральних газетах, у майже всіх київських. Робота в пресі подарувала йому незабутні зустрічі з багатьма відомими людьми.
У 1976 році Микола Добровольський став кандидатом у майстри спорту з шахів, адже захоплювався цією грою ще з п’ятого класу. Любив класичну музику, народну пісню, філософію, багато читав, мав феноменальну пам’ять. Для колег по газеті був живим енциклопедичним словником і завжди радо ділився знаннями з усіма.
Пам’ятатимемо Миколу Добровольського як мудрого, світлого, талановитого і дуже порядного чоловіка. Молимось, аби Господь оселив його душу в Своєму Царстві.
Євгенія КОВАЛЬ.
с. Лисичинці Підволочиського району.
Фото Миколи Василечка