Міома (її ще називають фіброміома, чи лейоміома) матки — одна з найпоширеніших доброякісних пухлин жіночих статевих органів. Переважно це захворювання перебігає безсимптомно, але в окремих випадках проявляється матковими кровотечами, важкістю та болем внизу живота чи попереку, а інколи й невиношуванням вагітності.

Без своєчасної діагностики та адекватного лікування пухлина продовжує рости, погіршуючи якість життя і стан здоров’я хворої жінки, — наголошує лікар-акушер-гінеколог вищої кваліфікаційної категорії, кандидат медичних наук, завідувач відділу оперативної гінекології з малоінвазивними технологіями Тернопільського обласного клінічного перинатального центру «Мати і дитина» Андрій КУЦЕНКО.

— Андрію Вікторовичу, як часто до вас звертаються пацієнтки з міомами матки?

— Серед пацієнток нашого відділу практично кожна друга — із симптомною міомою. Вважається, що серед усіх гінекологічних захворювань міома матки за поширеністю посідає друге місце, поступаючись лише запальним ураженням жіночих статевих органів. У жінок віком до 50 років вона наявна в 70% випадків. Однак менш ніж у половини з них є певні клінічні прояви.

— Чому виникає міома?

— Донині в світі не сформульовано єдиної теорії її розвитку, але наукові дослідження тривають. Вважається, що причина виникнення міоми криється в ендокринних порушеннях. Мається на увазі зміна рівноваги між жіночими статевими гормонами, коли естрогени утворюються в надлишку та виникає відносний дефіцит прогестерону.

Провокуючими факторами вважають надмірну масу тіла й ожиріння, цукровий діабет, хронічні стреси, різноманітні інфекційні захворювання, відкладання перших пологів на пізній вік (30—35 років), харчування переважно м’ясними продуктами, проживання у великих містах та інші. Також важливу роль відводять генетичній схильності.

— Коли жінка може запідозрити, що в неї міома матки? Які прояви цього захворювання?

— У більшості жінок міома матки існує без будь-яких клінічних ознак. При безсимптомному перебігу це захворювання зазвичай уперше виявляють при огляді акушери-гінекологи або ж вона є «випадковою знахідкою» під час проведення УЗД органів малого тазу.

Найчастіші прояви міоми матки — менструальні порушення (тривалі, рясні або ж, навпаки, мізерні місячні, міжменструальні кровотечі) та пов’язані з ними загальна слабкість, швидка втомлюваність, запаморочення, зниження рівня гемоглобіну; біль або відчуття важкості внизу живота чи попереку; дискомфорт при статевому житті; закрепи, почащений або утруднений сечопуск, спричинені тиском пухлини на пряму кишку та сечовий міхур; біль у м’язах нижніх кінцівок, відчуття повзання мурашок, венозний застій і тромбози; непліддя та невиношування вагітності тощо.

Проблемою, характерною для наших співвітчизниць, є пізні звернення за медичною допомогою. Нерідко жінки ідуть до лікарів тоді, коли прояви захворювання стають уже нестерпними.

— Що робити жінці, якщо в неї виявили міому матки?

— Одразу хочу наголосити: наявність міоми не означає, що жінка точно з цього приводу опиниться на операційному столі. На сьогодні є два підходи до ведення таких пацієнток: динамічне спостереження та оперативне лікування. Все інше — різноманітні варіанти і комбінації медикаментозної терапії, емболізація маткових судин — це лише підготовчі етапи на шляху до операції. Їх метою є тимчасове зменшення клінічних проявів міоми.

— Жінки часто переживають, чи не переродиться міома матки в злоякісну пухлину.

— Міома матки — це доброякісна пухлина. Ризик її переродження в саркому мізерний і, за даними наукової літератури, становить близько 0,18%. Перетворення, як правило,  відбувається в пухлинах, що швидко ростуть. Тому жінкам із міомами, яким була обрана спостережна тактика, слід відвідувати гінеколога та проходити контрольне УЗД органів малого тазу кожні шість місяців. Така система спостереження може тривати все життя так і не перейшовши на оперативний рівень.

— Чи може міома «розсмоктатися» самостійно?

— У поодиноких випадках розміри міоматозних вузлів можуть дещо зменшуватися. Дрібні вузлики стають практично непомітними для приладів УЗД та невідчутними для рук гінеколога. Але це швидше винятки, ніж правило.

Якщо ж пацієнтці показано оперативне лікування, то тривале зволікання з ним матиме негативні наслідки. Наростання клінічних проявів міоми, поява ускладнень і супутніх захворювань погіршуватимуть загальний стан хворої та умови для операції в майбутньому.

— Яким чином хвора з міомою матки може звернутися за медичною допомогою у заклад, де ви працюєте, і на який її обсяг може розраховувати?

— Потрапити у наш заклад можна за електронним направленням від сімейного чи лікуючого лікаря, шляхом самозвернення, доставки бригадою екстреної (швидкої) допомоги або переводом з іншого закладу охорони здоров’я. У обласному перинатальному центрі «Мати і дитина» жінкам із такою патологією надається весь обсяг допомоги: виявлення захворювання і підтвердження діагнозу, вибір тактики лікування, за необхідності — доопераційна підготовка, хірургічне лікування та реабілітація.

— Розкажіть детальніше про хірургічне лікування.

— Вибір методу та обсягу оперативного втручання залежить від багатьох факторів. Він обов’язково враховує загальний стан пацієнтки і вираженість клінічних проявів захворювання, розміри та розташування міоматозних вузлів, репродуктивні плани жінки і її особисті побажання, а також технічне забезпечення і рівень професійної підготовки медперсоналу.

Розрізняють радикальні операції, при яких видаляється уражений захворюванням орган, і консервативні, коли видаляють тільки міоматозні вузли. Традиційно для проведення оперативного втручання на матці лікарі виконують розріз передньої черевної стінки — лапаротомію. Водночас ми з кожним днем усе ширше застосовуємо малоінвазивні методики — лапароскопічні та гістероскопічні операції.

При лапароскопії лікарі проникають хірургічними інструментами в черевну порожнину через три-чотири проколи в передній черевні стінці завдовжки 0,5—1 сантиметра. При гістероскопії інструменти вводяться через канал у шийці матки. Операція виконується з діагностичною метою або для видалення міоматозних вузлів, які ростуть у просвіт порожнини матки (їх ще називають субмукозними). Малоінвазивні технології дозволяють мінімізувати травматичність операції, скоротити тривалість перебування пацієнток у стаціонарі, зменшити їхню потребу в медикаментах, забезпечують хороший косметичний ефект і швидку реабілітацію.

Наш відділ працює в режимі «24/7»: цілодобово і без вихідних. Його роботу забезпечує дружний і висококваліфікований колектив із понад сорока осіб. У нас лікуються пацієнтки не лише з Тернопільщини, а й із сусідніх областей. Також звертаються і громадянки інших держав. Ми завжди готові не лише відновити здоров’я нашим пацієнткам, а й повернути їм втрачену якість життя!

Ліля КОСТИШИН.

На фото: завідувач відділу оперативної гінекології з малоінвазивними технологіями КНП «ТОКПЦ «Мати і дитина» ТОР Андрій КУЦЕНКО; під час лапароскопічної операції (зліва направо): лікарі-ординатори Олександр ТУТІК і Ольга КАСПРУК-ДЖИГУН, завідувач відділу Андрій КУЦЕНКО, операційна медсестра Ірина ТИМОН.