В операційну залу вхід стороннім суворо заборонений, але мені завжди хотілося там побувати. Не пацієнткою, звісно. А щоби подивитися і читачам розказати, що там, за дверима святая святих кожної лікарні, у володіннях цариці медицини — хірургії.
Напросилася до Теребовлянської міської лікарні з двох причин. Перша — у травні тут відкрили новий операційний блок, обладнаний за новітніми стандартами. Друга — завідувач оперблоку і медичний директор закладу хірург Богдан Куліковський веде на інтернет-телебаченні Теребовлянського медіацентру ефіри на тему здоров’я, а в інстаграмі — блог, оприлюднює фото і відео з операцій. Найперше — з просвітницькою метою, аби пацієнти стежили за здоров’ям.
Перш ніж впустити мене в операційний блок, його старша медична сестра Галина Триліх подає бахіли, шапочку, халат. Щойно відчиняються двері — мене найперше вражає ідеальний, аж сліпучий порядок. Розумію, що означає поняття «стерильна чистота». Медсестра розповідає, що прибирання в оперблоці відбувається після кожної операції, а раз на тиждень проводиться генеральне прибирання. Щоразу після нього медики беруть мазки на стерильність, аби впевнитися, що тут не вижили ні вірус, ні бактерія.
Готуючись до операції, лікарі й медсестри теж найперше переодягаються і перевзуваються. В окремій кімнаті на стелажах стерильно запаковані й підписані комплекти білизни для анестезіологів, хірургів, асистентів і навіть приїжджих консультантів (для пацієнтів білизна одноразова з нетканинних матеріалів). У передопераційному приміщенні лікарі миють, сушать і дезінфікують руки, не доторкаючись ними ні до чого, бо все обладнання безконтактне.
Біля входу в операційну залу — шафи з інструментами. Їх насправді дуже багато — понад шістдесят видів. Усі запаковані в разові стерилізаційні пакети й можуть зберігатися там від трьох до шести місяців. Безпосередньо перед операцією операційна медсестра бере певну кількість різних інструментів і розпаковує їх уже в залі. Невикористані повертає на місце, а використані віддає у стерилізаційне відділення.
«А ось тут і відбувається вся магія, — каже Богдан Куліковський, відчиняючи двері ортопедичної операційної зали, і пояснює: — Ось — С-дуга, що допомагає проводити ортопедичні операції краще, швидше і менш травматично для пацієнта. Це — стійки з додатковим обладнанням для хірурга: тут різноманітні лазери, апарати для зварювання тканин і лазерної коагуляції, що дозволяють оперувати вени без розрізів. Через пів години після такої операції пацієнт іде додому».
Ще одна цікавинка операційної — система припливно-витяжної вентиляції з ординарним потоком, тобто різні мікрочастинки, що є в повітрі, не осідають на рану. Такі системи, за словами Богдана Любомировича, є лише в кількох лікарнях області.
Значно полегшив працю анестезіологів і новітній апарат для інгаляційного наркозу. Його переваги хірург пояснює так: «Колись доводилося використовувати для наркозу більше медпрепаратів та в ході операції постійно доколювати. Тепер усе регулюється на моніторах. Через цей апарат пацієнт дихає певними випарами. Наркоз більш контрольований, краще переноситься, не спричиняється до перепадів тиску».
…Заходимо до хірургічної операційної. Вона, як і ортопедична, максимально функціональна, щоб у команди медиків усе було під руками: катетери, леза, голки, рукавиці… Хаосу тут не місце. І такого, щоб хтось комусь під час операції сказав: «Піди принеси, бо я забув», не буває.
Роздивляючись монітори й прилади, роблю ще одне відкриття. Досі я думала, що лапароскопічні стійки — це підставки, на яких кріпиться певне обладнання, а з’ясувалося, що вони і є тим обладнанням. Це лапароскопічні камера, освітлювач, монітор, помпа, коагулятор… Тобто все, що дозволяє хірургам застосовувати малоінвазивний метод хірургічного лікування, при якому операції на внутрішніх органах здійснюють через міліметрові проколи у тілі на відміну від традиційної хірургії, що вимагає великих розрізів.
До речі, першою операцією Богдана Куліковського два роки тому була саме лапароскопічна холецистектомія, тобто видалення жовчного міхура. «Тепер ми оперуємо все, що можемо на рівні нашої лікарні, — каже хірург. — Маємо багато операцій з приводу жовчокам’яної хвороби, герніопластик і герніотомій (видалення гриж. — Авт.) Оперуємо весь спектр флебології: це і відкриті оперативні втручання, і лазерні абляції, і склеротерапія. Робимо пластичні й косметичні операції…»
До речі, всі медики хірургічно-травматологічного відділення молоді, прогресивні й за допомогою різних семінарів і курсів швидко опанували новітнє обладнання. Проте, як з’ясувалося, і вони вірять у професійні забобони. Наприклад, завжди стараються накладати непарну кількість швів.
«Іще п’ять років тому, коли я прийшов в інтернатуру, тут була ординаторська, — пригадує Богдан Куліковський. — Стіни з панелями фарбованими, старі туалети з іржавими трубами…» «А ще раніше тут містилося неврологічне відділення, стояли пружинні ліжка, — додає головна медсестра лікарні Тетяна Бабій, котра працює в закладі вже дев’ятнадцять років. — Усе, що ви тепер бачите, з’явилося в нашій лікарні «з нуля» вже за керівництва теперішнього директора Михайла Никеруя».
За мною зачиняються двері операційного блоку, а відчуття, що побувала на якомусь космічному режимному об’єкті, залишається. Воно, звісно, суб’єктивне, але те, що Теребовлянська лікарня є однією з найкраще оснащених в області — факт. Саме це дало їй підстави укласти з Національною службою здоров’я України угоди на надання 14-ти пакетів медичних послуг. Богдан Куліковський стверджує: відколи люди отримали змогу обирати, де їм лікуватися, до Теребовлі приїжджає все більше пацієнтів з інших районів і навіть областей.
Ліля КОСТИШИН.
На фото: сестра медична (операційна) Лідія ЗАБІРКА, лікарі-ортопеди-травматологи Іван ФЛИСЯК і Андрій ЯСІНСЬКИЙ, сестра медична-анестезистка Стефанія ЛЕМІШКА і лікар-анестезіолог Павло ГАРМАТІЙ; хірурги Роман ЛЕВЧЕНКО, Олександр КУМПАНЕНКО й операційна медична сестра Галина ПОЗДИК; лікарі-анестезіологи Наталія ЧОРНА, Андрій МІНЧУК і Павло ГАРМАТІЙ.