Вийшов друком біографічний нарис про Антона Горбачевського

Цьогоріч, 27 січня виповнюється 170 літ із дня народження Антона Горбачевського (1856—1944) — видатного українського громадсько-політичного діяча, адвоката, правознавця, видавця, мецената. Ім’я цієї непересічної людини довгий час незаслужено залишалось маловідомим широкому загалу — та й постать його рідного брата, Івана Горбачевського, знаного медика і науковця, певним чином перебирала на себе фокус суспільної уваги. Але тішить те, що інтерес до життя і діяльності одного з найбільш успішних і талановитих галицьких правників поступово зростає — зусиллями окремих дослідників та ентузіастів до нас повертається правда про його спадщину, інтелектуальну працю і боротьбу за інтереси українства на правовому полі.

Зокрема, нещодавно у видавничій серії Національної асоціації адвокатів України «Адвокатська біографістика» побачило світ нове видання «Адвокат Антін Горбачевський та його доба». Про роботу над цим дослідженням поспілкувалася із автором книжки, правозахисником, головою громадської організації «Гельсінська ініціатива—ХХІ», членом правління Української Гельсінської Спілки з прав людини Олександром Степаненком.

Людина, яка заснувала всі громадські інституції у Чорткові

Прикметно, що пана Олександра пов’язує з героєм його науково-публіцистичного біографічного нарису не лише активна участь у громадському житті, інтерес до питань правозахисної діяльності тощо. У центрі цього багаторічного дослідницького інтересу перебуває також і рідне місто Олександра Степаненка — Чортків, де так само багато років жив і працював Антін Горбачевський. Варто відзначити, що у травні 2021 року під час відкриття Кабінету-музею адвокатури Чортківщини на стіні колишньої будівлі Окружного суду було встановлено меморіальну дошку на його честь.

«Антін Горбачевський — людина, яка заснувала всі громадські інституції в Чорткові, стояла біля витоків створення першої української гімназії у місті. Він має безліч заслуг перед Україною загалом, а насамперед перед нашим краєм, перед Чортковом. Хочеться, щоб пам’ять про нього не втрачалася, — наголошує пан Олександр. — Як мешканець міста, від багатьох людей чув про Антона Горбачевського, навіть тих, які знали його особисто. В колі друзів моїх батьків було кілька людей, які ще пам’ятали Антона Горбачевського і його родину. Відгукувалися про нього з величезним пієтетом, як про людину освічену, інтелігентну, справжнього аристократа духу».

До речі, однією з тих, хто зберіг теплі спогади про Антона Горбачевського, була дочка іншого чортківського адвоката Мелітона (Мелетія) Відрака. Він був одним із послідовників знаного на той час правника, представником дещо молодшої адвокатської генерації Чорткова. «Пані Марія Відрак-Миколаєнко поділилася цікавим епізодом із життя батька, який мене вразив. — розповідає Олександр Степаненко. — За її словами, Мелетій Відрак у часи Першої світової війни був звинувачений австрійським військовим судом за дезертирство з фронту, відсидів два роки в тюрмі і йому загрожував вирок смерті. Антін Горбачевський в той час уже був відомим адвокатом і навіть займав посаду судді Вищого кримінального суду у Відні — суду, який міг виносити вироки навіть міністрам Австро-Угорщини. Антін Горбачевський захищав Мелетія Відрака у суді й домігся для нього виправдувального вироку. Мелетій вийшов на волю, повернувся до Чорткова, у 20-ті роки відновив там свою адвокатську практику. Пані Марія завжди наголошувала: «Завдяки доктору Горбачевському тато повернувся в Чортків, створив сім’ю. Завдяки цьому і я народилася». Багато доброго розповідали про Антона Горбачевського й інші люди — притому, не лише українці. В Чорткові жили і працювали кілька лікарів-євреїв, які пережили Голокост, — вони також тепло згадували Горбачевського, казали, що він справді був людиною з великої літери».

Ділиться пан Олександр іще одним мотивом, який спонукав його до дослідницької роботи: «Свого часу разом з Антоном Горбачевським у його будинку мешкав племінник його дружини, Володимир Електорович. Народившись на Львівщині, він рано втратив батька, і з 1910 року працював помічником адвоката в канцелярії доктора Антона Горбачевського. Фактично для Антона він був ніби прийомним сином. Володимир Електорович також отримав правничу освіту, працював адвокатом у 30-ті роки, у 1939 році був репресований. Помер у радянських таборах. Я живу зараз у квартирі Володимира Електоровича, яку він придбав уже в 30-х роках, працюючи адвокатом. Звісно, цей факт став певним додатковим стимулом до зацікавлення цими постатями. Що ж до вілли Горбачевського, яка на певний час була помешканням і для Володимира — цей будинок зберігся в Чорткові, там тепер розташовується кілька приватних квартир».

Перепоховання А. Горбачевського в Україні —поки-що тільки мрія

Поступово приватний інтерес Олександра Степаненка до життя і діяльності Антона Горбачевського переростав у щось більше: він почав збирати інформацію, систематизувати документи, і в 2015 році на сайті очолюваної ним громадської організації «Гельсінська ініціатива-ХХІ» з’явилася біографічна розвідка про видатного краянина. Статтю О.Степаненка під назвою «Він переконував аргументами, захищав без меча» прочитала онука Антона Горбачевського Ірина Носик — до речі, талановита художниця, мистецтвознавця, яка мешкала в Канаді. На жаль, у 2016 році вона померла, але два роки в дослідника була можливість спілкуватися з жінкою по телефону.

«Вона мені телефонувала, розповідала цікаві речі про їхню родину. Пані Ірина пам’ятала дідуся, їй було 9-10 років, коли він помер. Ділилася також спогадами, почутими від мами. Дуже прикро, що Антін Горбачевський не залишив мемуарів — він почав їх писати, але вони втрачені», — зазначає дослідник.

Антін Горбачевський помер у 1944 р., похований у Сяноку (Польща). Коли насувався фронт Другої світової, наближалася радянська армія, родина, остерігаючись репресій, змушена була втікати закордон. В потязі немолодий уже чоловік застудився, в місті Сяноку його зняли з поїзда, помістили в лікарні — було діагностовано запалення легень. Боротьба з хворобою завершилась трагічно, у віці 87 років Горбачевський помер — могила його, до речі, збереглась. «Минулого року ми з міським головою Чорткова, Володимиром Шматьком, їздили туди — планували, що колись мусимо перенести останки Антона Горбачевського в Україну. Звісно, це поки що тільки мрія, але ось маємо ювілейний рік, 170 річчя із дня народження — ми як громадська організація запропонували міській раді оголосити рік Антона Горбачевського в Чорткові. Важливо, що ця дата вперше відзначатиметься на державному рівні згідно Постанови Верховної ради України від 15 грудня 2025 року «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2026—2027 роках». Отож, інформаційний привід маємо — тішимось, що встигли видати цю книжку до ювілею, дякуємо Асоціації адвокатів, яка заопікувалась друком видання, і сподіваємось, що книжка знайде свого читача», — наголошує Олександр Степаненко.

Донести пам’ять до нащадків

Дослідник розповідає, що при підготовці видання користувався широким колом джерел: вивчав матеріали листування, пресу, архівні документи, спогади людей. Книжка вибудувана як ретроспективний наратив і складається із сімнадцяти розділів, охоплюючи період від дитячих та юнацьких років Антона Горбачевського на Поділлі й навчання у Львові, до участі в політичних процесах Австро-Угорщини, розбудові ЗУНР, а також правничої й дипломатичної діяльності у вигнанні.

«Книжка не є науковою монографією, — радше, це біографічний нарис, призначений для широкого кола читачів. Окремо хотілося б донести його до сучасного покоління молодих людей, яким іноді непросто зрозуміти, наскільки відрізнявся той час від нашого. Тому мені важливо було подати історичне тло періоду, показати, в яких умовах люди працювали тоді, наскільки все було інакше, — наголошує автор дослідження. — Хотілося б також, щоб у рідному селі Антона — Зарубинцях (тепер — Тернопільського району) згадали про нього, помолися за його душу у сільській церкві . Адже його батько, Яків Горбачевський служив там парохом, у селі навіть є меморіальна хата-музей, присвячена старшому братові Антона, Івану Горбачевському (1854—1942). Цією пам’яткою опікується Тернопільський національний медичний університет, який носить ім’я цього славетного вченого — музей живий, туди приїжджають люди. Іван та Антін народилися в Зарубинцях — загалом же у родині було восьмеро дітей. Що цікаво, згідно з метричними записами, які вдалося знайти, Іван був охрещений як Ioannes Theologus (Іван Богослов), а Антін як Antonius Magnus (Антоній Великий, на честь святого, якого вважають засновником чернецтва). Очевидно, що тут спрацювала певна батьківська інтуїція — отець Горбачевський намагався у якийсь спосіб передати синам місію служіння, мовляв: ви мусите зробити щось велике в житті. При тому, що інші діти — і старші, й молодші, були просто охрещені по іменах. Цікаво також, що Іван та Антін були дуже дружніми, під час навчання в Тернопільській гімназії (наших Подільських Афінах, звідки вийшло чимало видатних людей) мали спільну бібліотеку. В них навіть був такий екслібрис юнацький, де вони себе зображали у вигляді лицарів з мечами в руках. На мечі в одного накреслено «Ius» («Право»), а на мечі в іншого накреслено «Ars Medica» («Мистецтво медицини»). Такі два романтичні образи… Вочевидь, ці юні хлопці вже в ті роки обрали для себе майбутні шляхи служіння, і пройшли ними крізь усе життя… Такі люди, як брати Горбачевські, й сьогодні повинні надихати нас, ставати добрим прикладом для наслідування, для формування майбутніх поколінь українського народу, особливо у період складних випробувань, які переживає наша країна».

Тож поява видання «Адвокат Антін Горбачевський та його доба» як ніколи, на часі. А для того, щоб читацька аудиторія могла більше дізнатись про книжку, Олександр Степаненко проведе цикл авторських презентацій у бібліотеках та навчальних закладах. Перша презентація відбулася 8 січня у читальній залі Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки — наступні події також не забаряться. Тож заохочуємо читачів стежити за анонсами, читати книжки, цікавитись видатними діячами нашого краю — а панові Олександру дякуємо за кропітку і надзвичайно важливу працю і сподіваємось, що вона здобуде гідний резонанс у суспільстві.

Уляна ГАЛИЧ.

На фото: Олександр СТЕПАНЕНКО з Іриню ХОНДОГІЙ, директором Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги під час презентації книжки «Адвокат Антін Горбачевський та його доба»; моменти представлення книжки у Тернопільській обласній універсальній науковій бібліотеці.