Василина вийшла заміж, коли їй ледве-ледве виповнилося вісімнадцять. Тепер, озираючись назад, думає: «Молоде-зелене», а тоді здавалося, що такої любові, як у неї з Борисом, на світі не бува є. Помилялася. Їхні стосунки вперше дали тріщину, коли у спільній компанії Василину їдко вкололи, мовляв, хотіла заміж, тому знайшла спосіб прив’язати до себе хлопця, а він молодий,...
Плакала, читаючи розповіді «Я не пам’ятаю свого тата». Плакала, бо, на жаль, пам’ятаю свого. Дуже добре пам’ятаю, часом ті болючі спогади будять мене посеред ночі. Але язик не повертається назвати його татом. Люди згадують своє повоєнне дитинство без татів — бідне і важке. Але тоді війна залишила сиротами багатьох дітей, ніхто дуже не розкошував, а...
ОЗИРНІТЬСЯ — І СЕРЕД СВОГО ОТОЧЕННЯ ТОЧНО ЗНАЙДЕТЕ СІМ’Ї, В ЯКИХ ІДЕ ТИХА, НЕОГОЛОШЕНА ВІЙНА МІЖ СВЕКРУХОЮ І НЕВІСТКОЮ. АБО Й НЕ ТИХА. З ТЕЩАМИ-ЗЯТЯМИ ПРОСТІШЕ — МИРНЕ СПІВІСНУВАННЯ ТУТ СКОРІШЕ НОРМА, НІЖ ВИНЯТОК. ЧОМУ ТАК? ПСИХОЛОГ АНТОНІНА НАКОНЕЧНА КАЖЕ: ЦЕ ВСЕ МАЄ ПРОСТЕ І ЧІТКЕ ПОЯСНЕННЯ, Й ІСНУЄ НАВІТЬ ШЛЯХ МИРНОГО СПІВІСНУВАННЯ. Матір для...
Ні Світлана, ні Ігор ніколи не приїжджали на зустрічі з випускниками. Ні після десяти років закінчення школи, ні після двадцяти. Вона не хотіла його бачити, бо досі не простила. Все пережила, відболіла, відплакала, майже забула, а пробачити не змогла. Він не знав, як має їй глянути у вічі. Всі ці роки його мучила совість, почувався...
Чомусь так зазвичай буває, що одних доля балує, а інших випробовує. Я належу до людей, котрим вона посилає стільки випробувань, що вистачило б на кілька життів. Не йдеться про якісь поточні побутові проблеми, бо з них складаються будні кожного з нас. Ідеться про біди, що вибивають тебе із життєвої колії, про безвихідні ситуації, коли не...
Передвеликодня субота. Юля з мамою і бабусею Ніною порядкують на кухні. Щороку саме цього дня бабуся пече паску. Цією відповідальною місією в родині займається лише вона. Раніше, коли ще була стара піч, то паску пекла тільки там. Але коли до села дійшла цивілізація і в кухні встановили газовий котел, піч довелося викинути. Тепер паску випікали...
Усі батьки намагаються залишити дітям спадщину, але матеріальну. Про духовну чомусь не йдеться — про ту, яку в кожній сім’ї повинні плекати рік у рік і передавати наступним поколінням як найцінніший скарб. Бо не відомо, чи вгодимо ми дітям матеріальними благами. А якби заклали в їхні душі духовну спадщину, яка не знецінюється і не підвладна...
Та, що не сприйняла діагноз як точку зворотного відліку. Співзасновниця громадської організації «Амазонки Тернопілля» Галина Чорна — про те, як це — пережити рак, що дала хвороба і як змінилося сприйняття світу після одужання. Про хворобу У моєму житті був нелегкий період. Я жила у стані стресу, дуже багато працювала, виснажувалась, менше уваги звертала на...
ЯРИНА З ІГОРЕМ ОДРУЖИЛИСЯ, КОЛИ ОБОМ БУЛО ПО ДВАДЦЯТЬ. ДО ВЕСІЛЛЯ ЗУСТР ІЧАЛИСЯ ЛИШЕ КІЛЬКА МІ- СЯЦІВ, АЛЕ ЯРКА БУЛА ВПЕВНЕНА — ЦЕ ЇЇ ДОЛЯ. Без Ігоря світ їй був немилим. Не могла їсти, спати та вчитися. Хотілося тільки дивитися в темні очі коханого, слухати його дихання і завмирати від лоскітливого відчуття щастя в серці....
Улипні я побувала на зустрічі з випускниками з нагоди 30-річчя закінчення інституту. Було тепло і зворушливо, як і щоразу, коли ми бачимося. Але ця зустріч запам’ятається мені одним важливим зізнанням. Дарма, що вже нема часу щось у долі змінювати, а тим паче повернутися назад, у юність. Хай хоч молоді прочитають це і зрозуміють, що все...
