Після успішного прокату першої частини музичної комедії “Ідеальний голос”, друга частина стала чи не крижаним душем для глядачів. Дива логіки режисера, бліді номери гуртів а капелла, слабкий гумор і недороблені образи героїв – ось і “фарш” стрічки.
Коротко про сюжет першої частини. Головна героїня фільму Бека Мітчел (виконує Анна Кендрик) поступає в Барденський університет. Дівчина мріє переїхати в Лос-Анджелес і влаштуватися на роботу ді-джеєм. Однак батько не підтримує її вибір, тож Бека змушена навчатися у виші в Бардені. Вона випадково опиняється в а капелла групі “Барденські белли”. Поступово дівчина входить в азарт акапельного співу, який раніше вважала нудною затією, і пропонує лідерці свого гурту внести деякі зміни в репертуар і подачу творів. Однак Бека не знаходить підтримки. Та вона не полишає надії щось таки змінити. Під одного з виступів Бека реалізовує задум. Завдяки її успішній імпровізації команда “Белл” не зазнає провалу, хоча й не виграє конкурс. Керівниця гурту не зважає на цей факт. Бека під час сварки залишає групу.
“Так сі стало”, як приповідає один анекдот, що під час літніх канікул на користь “Белл” команда-переможець “вилітає” з фіналу ще одного американського конкурсу. Організатори запрошують дівчат до участі. Після чергового конфлікту в групі і повернення Беки команда кардинально змінює імідж і перемагає в конкурсі. Хепі-енд.
Не обійшлося в стрічці без “любовного мила”. Правда, режисер Джейсон Мур вміло вніс “дозу” в “Ідеальний голос”, так що сюжет вийшов доволі розмаїтим і насиченим.
Другу частину комедії, який активно рекламували під час зйомок, взялася режисувати Елізабет Бенкс. Вона зіграла і в першій, і в другій частині коментаторку Гейл Обернаті. Така” кадрова” заміна зіграла злий жарт зі стрічкою.
Незважаючи на ефектний і багатообіцяючий трейлер, дивитися “Ідеальний голос-2” можна було тільки заради Das Sound Machine і з “натяжкою” – Еммі (акторка Ребел Уілсон). Теми статусу, стресів молодого стажера, стосунків між босом і новенькими, пошук роботи після закінчення вишу, страх перед вільним плаванням (чого лише вартує зізнання Хлої (Бріттані Сноу) про спеціальне завалювання іспитів, лиш би не випускатися з університету) тільки зачепили, але не розвинули. А вони могли б додати кілька плюсів до карми фільму. Щоправда, комедійний напрям стер оцю гостру соціальну складову.
Натомість що запропонували творці стрічки цього разу?
“Белли” провалюють виступ перед президентом США під час його дня народження через конфуз із Еммі. На ній під час піруету на підвісках лопнув шов у неприкаяному місці. Гурт дискваліфіковують з усіх національних конкурсів і під загрозою його подальше існування. Бека влаштовується стажером у студії звукозапису. В команду вливається “свіжа кров” – Емілі Дайк (Хейлі Стейнфілд), мати якої колись була учасницею “Барденських белл”. Еммі починає влаштовувати приватне життя. Нинішній склад гурту опиняється на тусовці, де виступає німецька акапельна група Das Sound Machine і вони встигають під час першого ж знайомства побити горшки. Далі на дівчат чекають один за одним провальні виступи на конкурсах. Учасниці починають між собою ні з того, ні з сього сваритися. Відновлювати звучання групи береться колишня керівниця “Белл” Обрі Поузен (Анна Кемп). Вона збирає дівчат у себе на базі відпочинку, проводить тренінги, і конфлікти починають поступово влягатися. Тут Бека зривається і заявляє, що хоче залишити команду і зайнятися роботою на студії. Ступивши крок до виходу з бази, Бека потрапляє в пастку. З переляку вона просить вибачення в коліжанок за своє рішення, обіцяє залишитися, як тут її звільняє з полону одна з напарниць. “Белли” з азартом їдуть на міжнародний конкурс і перемагають німецьку команду. Знову хепі-енд.
Усе, як кажуть, пізнається в порівнянні. Друга частина комедії мала б стати логічним продовженням першої. Ідея це зробити була, однак втілення виявилося доволі кострубатим. Межі між сюжетними лініями – різкі та часто невмотивовані. Немає плавного перетікання від однієї частини сюжету до іншої. Образи персонажів розмиті. Дівчата і хлопці подорослішали, хтось підстригся, хтось пофарбувався, але тепер неможливо відшукати в них індивідуальних рис. Півстрічки влаштовує особисте життя Еммі, однак робить це так примітивно і наївно, що рука сама тягнеться перемотати “повзунок” медіапрогравача вперед. Сварки “Белл” із німецькими колегами теж притягнуті за вуха, простакуваті й дивакуваті за змістом. Американці раз обіграли тему Другої світової війни і на цьому їхнє оригінальне бравурство закінчилося. Бека з головної героїні непомітно пересувається на задній план, а з раніше енергійної, різкої та впевненої особистості перетворюється на слізливу плаксу та істеричку, “скажену мишу”. Міжнародний престижний конкурс, судячи із загальних планів зйомки (в які “затесали” виступ Pentatonix), нагадує більше музичний фест у провінційному містечку. А виступ конкурентів “Белл”, що не кажіть, таки був достойний перемоги.
Окрема дратівлива тема – судді, яких зіграли режисер стрічки Елізабет Бенкс та Джон Майкл Хіґґінс. Не дивно, як американські команди, виступи яких коментувала ця двійка, не відправили її на мило за тотальну критику, обмови та пересуди і самомилування. Не кажучи вже про міжнародний конкурс, на якому судді взялися критикувати на всі лади гурт зі своєї країни.
Це щодо сюжету. Акапельні номери, за винятком каверів у виконанні Das Sound Machine і переспіву “Беллами” композиції Емінема “When I’m Gone” ввечері біля багаття, – ось, здається, всі родзинки музичної начинки “Ідеального голосу-2”. Хоча для фанатів усього акапельного підійде і решта запропонованого режисеркою “добра”.
Накульгує і технічний бік стрічки. Якщо в першій частині сиквелу при монтажі не забули про шикарні наїзди і пробіжки оператора, то цього разу на них, здається, вирішили зекономити.
Кінцівку зробили, як і очікувалося, щемливою та слізливою і, за класикою жанру, переможною. Надіялися, вочевидь, що енний хепі-енд спише всі недоліки.
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте